Обговорення користувача:Dytyna

З сайту Родовід

Перейти до: навігація, пошук

Зміст

[ред.] Шематизми УГКЦ

Вітаю!

Ви внесли правки до декількох осіб у моєму родоводі Бучацьких. Хотілося би більше дізнатися, звідки такі дані, і де можна переглянути ці джерела (Шематизми). Буду дуже вдячний! Зв'яжіться, будь ласка, зі мною. Дякую! Stallone 10 листопада 2013

Добридень, Stallone!
Шематизми УГКЦ опрацював о. д-р Дмитро Блажейовський на основі щорічних видань (для кожної єпархії були інші роки). У шематизмі Львівської архиєпархії я побачила ще трьох Бучацьких: Івана (1804-14.06.1878), Ігнатія (1813-7.03.1876), пароха Серета на Буковині, і Антона (1913-?). Якщо Вас цікавить, можу спробувати ще переглянути державні шематизми за раніші роки. Ага, праці о. Блажейовського є у продажі, я можу Вам засканувати окремі сторінки. --Dytyna 21:08, 10 листопада 2013 (EET)
Дуже дякую, що відгукнулися! Написав Вам листа на E-mail. --Stanisław 19:46, 11 листопада 2013 (EET)

[ред.] Правки

Доброго дня, хотів би вас запитати, на якій підставі ви в записах витираєте по-батькові і попросити якщо можна не робити цих правок. Крім того, що українська мова допускає цей стандарт - він також значно полегшує пошук осіб у базі. Прошу вас не робити цього. Так само з назвою Священник - навіщо його змінювати на Священик? Serge-kazak 00:11, 3 вересня 2012 (EEST)
Записи по-батькові в українській локалізації не вітаються! --Igor 17:20, 1 листопада 2012 (EET)

Добре, я не втручатимусь у вже написані по батькові, але саме правила української версії настійно рекомендують не вписувати ніяких по батькові.

Запис В цілому користувачі швидко розбираються як заповнювати картку особи, проте, хочемо наголосити на деяких речах, які не вітаються на Родоводі: Написання імені ВЕЛИКИМИ чи прописними чи взагалі латинськими (транслітерація) літерами Вписування зайвої інформації, як-то по-батькові, пестливі імена тощо.

Саме так. Адже це дерево, де батьків видно і так. --Igor 17:26, 1 листопада 2012 (EET)

Стосовно слова "священик", яке українською мовою пишеться через одне "н", то якщо реально об’єднати дві категорії в одну, то буде прекрасно. Інакше дуже дивно, що в українській локалізації існує та сама категорія, подана двома мовами.

Пробачте, що забрала Ваш час. --Dytyna 08:26, 3 вересня 2012 (EEST)

Доброго дня. Дякую за розуміння. В правилах родоводу багато недоробок. Стосовно тих же пестливих імен - якщо якийсь історичний діяч відомий під прізвиськом типу боярин Іванко Довга Нога - то хіба це ім'я не варто вписувати, адже це однозначно його ідентифікує і саме так він відомий в джерелах.
Це має писатися в примітках. Є офіційне ім'я і прізвище - це має бути в полях. Давайте не розводити тут різночитання правил! --Igor 17:26, 1 листопада 2012 (EET)
Стосовно по-батькові - взагалі-то в метричних книгах і старих документах звичний запис - Яків Яковлів син, що повністю відповідає західному Jacob Jacobson чи східному Якуб ібн Якуб, при цьому козаків і холопів часто називають Іванець, Івашко, Яшка і т.д., а Яків Якович - таке йменування використовується лише до царів, князів, бояр і потім - дворян. Але після революції стало прийнято писати і звертатися для всіх (особливо в східних і центральних регіонах України) - і мабуть вони це заслужили. Стосовно священників (священиків) - дійсно є два варіанти, не рахуючи таких синонімів як пресвітер, ієрей, піп і т.д. В принципі можна вибрати будь-який або вживати одразу всі, просто буде дещо більше плутанини. Не знаю як стосовно останнього варіанту правопису, може там дійсно залишили тільки священик, але взагалі-то священник - нормальне українське слово, в усякому разі для тої ж східної і центральної України (Наддніпрянщина, Полтавщина, Київщина), та й за тими ж нормами української мови є - письменник, священний, тобто варіант не те, що допустимий, а можливо і більш вірний. Крім того ще один плюс - при перекладі існуючих записів великоруською мовою можна не морочитись з правкою категорій, адже там теж - священник. Хоч взагалі-то якби не певна плутанина з категоріями - я за те, щоб цим взагалі не морочитись - багатство української мови імхо в т.ч. в розмаїтості її звучання в різних регіонах і стандартах, яке склалося історично і яке зараз штучно намагаються привести до одного стандарту, тобто ті ж Священник і Священик - для мене рівнозначні, оба слова мають право на життя. На всяк випадок просто проставив категорії - Священиків як Священників і навпаки, щоб легше було знайти і одну і іншу. Serge-kazak 12:09, 3 вересня 2012 (EEST)

Часто у метричних книгах (принаймні у 19 ст.) навіть не писали син/дочка: Елизавета Олексієва Степаненко. Але ніколи не було "Олексіївна". Чи заслужив хтось носити ім’я батька? Це суперечливе доволі питання і не дуже генеалогічне, але у нашому суспільстві вже закорінене, що ти без свого батька нікуди не підеш і нічого не можеш зробити, батько тебе має за руку водити, в спину пхати, дзвонити начальникам і так далі. А коли той син негідний свого батька, то хай би сам за себе відповідав, а не ганьбив батькове ім’я. Стосовно правопису, то Український мовно-інформаційний фонд НАН України дає один варіянт; суперечки поміж лінгвістами, очевидно, є, але на те вони й спеціялісти, щоб до чогось там домовитись. Чи не могли б Ви повернути моє пояснення про священство (до речі, правильно було б назвати категорію саме "священство", тоді вона охоплюватиме всі рівні священства)? Намагалась описати так, щоб, по-перше, охопити синонімію (як назви, запозичені з єврейської і грецької, так і російські; це можна продовжити, прослідкувавши за слововжитком), по-друге, розмежувати священство і вірних, показуючи, як таїнство впливає на наявність/відсутність нащадків, по-третє, показати церковну єрархію. Інакше на кожен єрархічний ступінь треба буде створювати окрему категорію і пояснювати, хто це такий. До речі, диякон і дяк - різні особи. Дяк є головним співцем і читцем в церкві, це є світська особа, мирянин, а диякон - перший ступінь священства, особа, посвячена Богові. Диякон не може сповідати, самостійно відправляти Літургію, але може відправляти інші богослуження в разі потреби. Саме ці поняття мають бути чітко розмежовані в статті. І саме з такими помилками постійно стикаєшся в описах родоводів, наприклад, постійно твердиться (чи виправдовується помилка радянських часів), що Володимир Свідзинський був сином псаломника, мовляв, батька висвятили пізніше, мовляв, "псаломник міг священнодіяти". І це при тому, що існує документ з датою єрейських свячень і автори тверджень з ним знайомі. Або ж нещодавно один чоловік написав життєпис свого батька, ще написав, що він був сотрудником на парафії свого тестя за 2 роки до свячень! Наперед вдячна.--Dytyna 14:07, 3 вересня 2012 (EEST)

Чесно кажучи у таких питаннях фондах чи офіційним установам не довіряю. Жодна офіційна установа не може в повній мірі представляти думку народу (в т.ч. напр. в питаннях мови). І взагалі визнаю за кожним право говорити і вживати слова в тому значенні як їм до вподоби. Питання виникають, коли треба узгоджувати позицію в рамках тих чи інших проектів. Стосовно називати людей іменем родини (фамілією-прізвищем) чи батька - це усталена традиція багатьох племен і народів з різних регіонів світу і справа там не в тому, достоїн чи не достоїн (це питання з іншої площини, імхо), а просто в тому, що це ще один спосіб однозначно ідентифікувати людину, особливо в умовах відсутності паспортної системи. Питання віри так само речі дуже індивідуальні - зустрічав дуже різні розуміння священництва, кожне з правом на істинність, вирішувати в категоріях істинно-неістинно не варто - один Бог це знає напевно, краще просто домовитися про спільну позицію. Питання дяка і диякона - по моїм даним це залежало від місця, регіону, громади і епохи. В основі в будь-якому випадку лежить одне поняття - помічника, служителя при церкві чи громаді і священнику (повноправному служителю). Мабуть для мене найважливіше і на що хотів би звернути і вашу увагу - мабуть не варто на Родоводі запроваджувати дуже жорстких фіксованих правил, бо це може привести до того, що той чи інший учасник може залишити проект (мені напр. теж некомфортно працювати в умовах жорстких обмежень), а в нашому проекті практично кожен учасник на вагу золота, бо кожен може додати в проект ту інформацію, якою володіє тільки він, хай краще для записів не існуватиме єдиного стандарту, хай вони будуть написані на суржику (з чиєїсь точки зору), але вони будуть. Serge-kazak 22:19, 5 вересня 2012 (EEST)
Стосовно по-батькові в метричних книгах XIX ст. - так згоден, там записи вигляду Єлизавета Олексієва Степаненко. Але найбільш ввічливою формою звертання в офіційному діловодстві була саме форма Олексієвич (зустрічалася ще в документах ординських чи може навіть староруських часів, правда лише щодо знатних осіб), крім того вона дозволяла легко відрізнити по-батькові (Іванович) від прізвища (Іванов). Тому після революції (а може у побуті - і до) її було застовано для осіб будь-якого соціального стану, щоб підкреслити, що в радянському суспільстві кожен має статус рівний царю чи дворянину. Нічого поганого в тому, щоб вживати цю старовинну форму надалі не бачу. Serge-kazak 22:26, 5 вересня 2012 (EEST)

[ред.] Крушельницькі

Щодо плутанини дерев Крушельницьких - може є сенс їх розділити? --Igor 17:21, 1 листопада 2012 (EET)

Я почала писати про Крушельницьких. Всіх родичів Антона Крушельницького, які чомусь потрапили до родоводу Соломії, треба видалити. Ці роди розійшлися бл. 15 століття, але люди часто їх плутають - таке буває. --Dytyna 11:00, 7 березня 2013 (EET)

По по-батькові. Якщо маєте факти втручання в чужі древа з такими правками - лінки мені дайте

по реєстрації - пов'язане з переносом сайту. ПИтайте User:Baya

@Igor roz Чи можна об’єднати Ганну і Анну Крушельницьку - мітку про це я поставила ще 2013 року ось тут: http://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81:268199 Це та сама особа, а та сама людина створила записи... --Dytyna 17:48, 15 лютого 2017 (EET)

[ред.] Знову по батькові

користувач-шкідник забанений. --Igor 00:23, 30 травня 2015 (EEST)

дякую. Хотілось би, щоб це припинилося, щоб людина зрозуміла і перестала це робити... --Dytyna 10:25, 30 травня 2015 (EEST)
Ігорю, розбань мене будь-ласка. А ви пані Dytyno вибачте, але на мою думку ви не праві. Ви нав'язуєте спірний з точки зору загальноукраїнської мови западянський стандарт (без по-батькові). Нав'язуєте постійно, в т.ч. у записах про публічних осіб. Така нав'язливість мені не подобається, тому я й виправляв за вами. Ігор в цих питаннях суддею бути не має права, тому що він сам передвзято дивиться на ці питання, наскільки я знаю, він сам занадто прозападянський. (((. Крім того чисто з практичних міркувань - з записами де присутнє по-батькові набагато зручніше працювати при пошуку і складанні великих дерев (а я з цим часто працюю, набираю всліпу досить швидко). Ви ж не розібравшись в питанні мене судите. Звісно у Ігоря в наявності адмінресурс, але все ж я вважаю, що нав'язувати стандарт без по-батькові - це неправильно, це як мінімум спірне питання. Як компромісний варіант пропоную вживати так як це раніше писали в метричних книгах - Тарас Григорієв син Шевченко, Лариса Петрова дочка Косач і т.д. Вибачте, але нав'язлива западянщина у мовних стандартах теж надоїла. Українська мова це мова козацька тобто вільна, розмаїта і неоднозначна, неправильно коли її штучно каструють. Якщо ви дійсно хочете добра українській мові - не підтримуйте будь-ласка граммарнацизм, тобто нав'язування вузьких і часто надуманих норм вільній мові, це погано відображається на розвитку і повазі до української мови і її носіїв на теренах сучасного глобального суспільства. Ще раз вибачте. З повагою, Сергій Роде. Serge Rode 00:54, 1 червня 2015 (EEST)
Сергію, міняйте правила. Так має робитися з будь-якими правилами. Дискутуйте, голосуйте, але поки правила є, їх дотримуються. Це в нашому пострадянському суспільстві правила нікому нічого не важать, бо "не подобаються". А не хуліганьте. Будь ласка.--Dytyna 09:18, 1 червня 2015 (EEST)
Доброго дня. В смислі "міняти правила"? Що за правила? Про які правила в даному випадку йде мова? Хіба в сучасній українській літературній мові офіційно заборонено використовувати по-батькові? Може давайте тоді почнемо з Вікіпедії і статей про відомих людей вільної України на зразок Тараса Григоровича чи Лариси Петрівни Косач, царство їм небесне? І як бути з автентикою, тобто записами в метричних книгах, де писали Тарас Григорієв син Шевченко? Розумію ваше вороже ставлення до по-батькові як до "московщини" але давайте не будемо забувати про інший бік справи - для багатьох простих українських сільських християн, особливо з східних і центральних регіонів Київської Русі-України після 1917-го року вживання по-батькові було в т.ч. виявом поваги, підкресленням того, що вони так само мають право вживати по-батькові як і всякі царі і пани, виявом волі, яку принесли червоні козаки-комуняки і їх отамани. Так, не всі в цьому бачили волю, особливо люди з західних земель Київської Русі-України, але чимало людей все таки бачили. Тому я і кажу - питання з по-батькові - досі залишається неоднозначним і навряд чи коли буде вирішене остаточно. В нашому суспільстві завжди будуть прихильники і одної і другої позиції. Serge Rode 14:12, 1 червня 2015 (EEST)
Пані Dytyno, мене так і не розбанили. Можливо Ігор не бачив, тому написав на його сторінці обговорення. Також виклав там свої аргументи, щодо іменування людей за схемою Іван Степанів син Швидкий Гаврилюк. Можливо вам вони теж будуть цікаві: "Щодо методи , яку я використовую - Іван Іванів син Швець Степаненко - Іван син Івана на прізвисько Швець з роду Степаненків. Де Швець може бути вуличним прізвиськом, псевдонімом чи ще одним офіційним ім'ям. Цілком логічно розглядати прізвисько-псевдонім як ще одне ім'я людини - саме так було з давніх давен на землях Київської Русі-України, у дворян царства Руського (Московського) чи у козаків Держави Війська Запорізького (Подніпровського). Так само пишу і своїх родичів, напр. мій прадід Яків Павлович Бублик по вуличному Чмілик, царство йому небесне - так і пишу Яків Павлович Чмілик Бублик, а його батько Павло Федотович Чміль Бублик (а не "Чміль"). Те саме і з підпільниками, революціонерами і т.д. Так як форма по-батькові на Галичині вживалась рідше, то беру традиційну з метричних книг - Іван Степанів син Швидкий Гаврилюк. Нічого надзвичайного. Просто мене не чують. Система проста, логічна і суттєво спрощує пошук. Дивись напр. мою роботу з родоводами приписних дворян царства Руського і Російської імперії. У деяких користувачів бачив, що вони псевдо проставляють в графі Зміна прізвища - Іван Степанів син Гаврилюк (Швидкий), а інші беруть у лапки - Іван Степанів син "Швидкий" Гаврилюк, треті пишуть у примітках чи розділі додаткових імен, який не відображається в пошуку. Хоча цілком можливо, що Івана Гаврилюка бойові побратими знали просто як Швидкого, а зовсім не як "Швидкого", так і в документах ОУН здається писали - без всяких лапок. Тобто така позиція щодо іменування у мене сформулювалась далеко не одразу, а після кількох років роботи з проектом і родоводами." Serge Rode 14:09, 3 червня 2015 (EEST)
Персональні інструменти
захист приватності