Олександр Костянтин Левицький нар. 2 червня 1850 пом. 29 вересня 1910

З сайту Родовід

Події

2 червня 1850 народження: Трибухівці, Гусятинський повіт

народження дитини: ♀ Анна Левицька [Левицькі] пом. 1890

1873 шлюб: ♀ Олімпія Кароліна Вояковська (Левицька) [Вояківські] нар. 16 жовтня 1851 пом. 15 жовтня 1915

1873 посвята у духовний сан:

з 1874 до 1878 заняття: Нижнів, Тлумацький повіт, сотрудник парохії

1876 народження дитини: 1973 сумнівний, бо батьки щойно одружились. Подається також 1875 р.н., ♂ Модест Левицький [Левицькі] нар. 1876 пом. 1927

1877 народження дитини: Нижнів, ♀ Стефанія Левицька (Калитовська) [Левицькі] нар. 1877 пом. 1 лютого 1917

з 1878 до 1881 заняття: Підгайці, сотрудник парохії

з 1881 до 1882 заняття: Трибухівці, Гусятинський повіт, адміністратор парохії

1881 народження дитини: ♀ Людмила (Лукія) Левицька (Савицька) [Левицькі] нар. 1881 пом. 30 травня 1953

з 1882 до 1884 заняття: Ольховець, Борщівський повіт, адміністратор парохії

з 1884 до 1885 заняття: Єрмаківка, Борщівський повіт, адміністратор парохії

з 1885 до 1910 заняття: Скала Подільська, парох

21 березня 1885 народження дитини: Єрмаківка, ♀ Ольга Левицька (Микласевич) [Левицькі] нар. 21 березня 1885 пом. 27 вересня 1959

9 квітня 1890 народження дитини: ♀ Марта Левицька [Левицькі] нар. 9 квітня 1890 пом. 7 серпня 1973

29 вересня 1910 смерть: Скала Подільська

Нотатки

Закінчив Тернопільську гімназію та Львівську духовну семінарію. 1873 р. одружився з Олімпією Вояковською. Від 1886 р. і до останніх днів служив у церкві св. Миколая у Скалі над Збручем. Один з провідників українського руху та громадського життя в містечку. Засновник читальні “Просвіти”, для якої збудував просторий дім, що став центром просвітнього життя Скали і околиці. 1902 р. невеличку позичкову касу при читальні перетворив на “Міщанську касу” з мільйонним обіговим капіталом.

Народився отець Олександр Константин у священичій родині отця Йосифа Левицького і Доміцелі Ілевич в с.Требухівці біля Чорткова. Ще змалку він готував себе до духовного життя. Тому Олександр після закінчення Тернопільської гімназії вступив до Львівської духовної семінарії, де, маючи значний музичний талант, відзначився як першорядний співак і диригент хору. Очевидно, перед висвяченням він одружився у 1873 році з Кароліною Олімпією Вояковською, рідною сестрою Марії Грушевської. Дванадцять років блукав отець Олександр зі своєю вірною подругою по різних парафіях на Поділлі, де скрізь за короткий час наводив лад, швидко завойовуючи любов і шану парохіян. У 1886 році, як згадувалося вище, отця Левицького призначено на парохію Скала з прилуч. Скала стара. Тут отець ніс слово Боже людям до останніх своїх днів. В матеріальному відношенні життя родини Левицьких значно поліпшилось, оскільки нова парохія мала достатню кількість орного поля. На новій посаді отець застав щойно побудовану своїм попередником священиком Костецьким у 1882 році величаву кам’яну церкву, що було великою рідкістю в усьому Галицькому Поділлі. Ще при церковному братстві діяла самостійна читальня. Отець Олександр розширив її та перетворив на філію «Просвіти». В економічному огляді Борщівського повіту за 1896 рік читаємо: «Просвітній рівень в Скалі… є гідним похвали, найкраще свідчить число членів читальні – 240; такого числа членів немає ніяка інша читальня в Борщівському повіті, а може, і ніде немає. Вона може величатися великими успіхами як на просвітньому, та і економічному полі… А це все є результатом трудів одного чоловіка – тамошнього пароха о. Левицького». У 1908 році читальня (філія-автор) «Просвіти» в Скалі нараховувала вже 684 члени і була найбільшою в Галичині. За допомогою свого сина, Модеста, отець Олександр заснував міщанський хор та оркестр, які славилися в усьому Борщівському краї. З 1899 року другим співкерівником цього музичного колективу став запрошений на посаду дяка Григорій Старицький, батько всесвітньовідомого оперного співака Мирослава Скала-Старицького. Читальня не упускала й економічного аспекту життя скалецьких міщан: при читальні були засновані шпихлір (магазин-автор), дитяча «Захоронка» (дитячий садок-автор), торговельне товариство «Зоря». Під час пожеж, які плюндрували Скалу у 1899 і 1907 роках ставав отець Левицький на чолі рятункового комітету і клопотався про допомогу погорільцям по цілій Австро-Угорській монархії. 29 вересня 1910 року у віці 60-ти років Олександр Левицький помер «на хворобу серця». Тодішня преса, зокрема газета «Діло», вмістила некролог, а через декілька номерів – життєпис покійного, де сказано, що громадянство справді сумувало, що втратило одного з тих людей, «що тихо, без розголосу багато доброго роблять для народу». Похорон Олександра Левицького став справжньою народною маніфестацією. На нього прибули 34 священики з навколишніх сіл. За домовиною, яку несли члени родини, а між ними і М. Грушевський, йшов кількатисячний натовп, серед якого була уся скалецька міська Рада, депутації від різних українських товариств, «Соколи», «Січі» і навіть сам власник Скали граф Агенор Голуховський.

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

Співак, знаменитий організатор - так про нього пише Володимир Левицький у споминах

[ред.] Джерела

1. ↑ Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Львівської архиєпархії. — т.2. — с. 258 -
2. ↑ Пам’ятки України, 2003 р., № 3, с. 78 – 88. -

Від дідів до онуків