Пантелеймон Олександрович Куліш нар. 7 серпня 1819 пом. 14 лютого 1897

З сайту Родовід

Запис:252318
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Куліші
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Пантелеймон Олександрович Куліш
Батьки

Олександр Андрійович Куліш [Куліші] нар. 1781 пом. 8 січня 1847

Катерина Іванівна Гладка [Гладкі]

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Куліш_Пантелеймон_Олександрович

Події

7 серпня 1819 народження: Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія

народження дитини: Лев Миколайович Куліш [Куліші]

22 січня 1847 шлюб: Олександра Михайлівна Білозерська (Куліш) [Білозерські] нар. 23 квітня 1828 пом. 23 червня 1911

14 лютого 1897 смерть: Мотронівка

Нотатки

Они и в самом деле были представителями разных половин казачества. Шевченко был из правобережного казачества, которое, оставшись после Андрусовского перемирия без старшины и оказавшись под польским гнетом, бежало на Сечь и возвращалось оттуда в панские владения уже гайдамаками; им удалось одним ударом уничтожить в Умани восемнадцать тысяч жидов и шляхты. До последнего вздоха гайдамаки жаждали одного — уничтожить панство его же каблуком. Кулиш же происходил из того казачества, которое заседало с царскими боярами, организовывало по указу царя Петра «Малороссийскую коллегию», помогало Екатерине Второй писать «Наказ» и учредить на Украине училища вместо старых бурс. Один учился истории непосредственно у гайдамакских вожаков, читая ее в скорбных казачьих сердцах, которые рвались и томились в неволе у ляха — заклятого врага казаков; другой — познавал былое Украины от предков, испокон веку не знавших панщины, охранявших когда-то плечом к плечу с рыцарями Ланскоронскими, Претвичами, Вишневецкими границы Южной Руси, Литвы, Польши и впоследствии вставших по собственной воле на защиту Москвы. Ощущения глубокой связи с народом у обоих было одинаково сильным, однако Шевченко был человеком с горячей кровью, тогда как Кулиш искал равновесия сердца и разума, равновесия хочу и могу.

Народився я у сорок проклятому році. За два місяця до початку війни. Батька, викла-дача чернігівського педінституту призвали до війська ще в серпні 1940. Більше його моя мати не бачила. Десь на початку війни їй хтось сказав, що вояків з його частини бачили серед військовополонених у Яновському концтаборі. Побігла матуся його виручати. Та там десь і залишилась вічно молодою. На концтабір налетіла партизанка, звільнила полонених. . Коли ж партизани відійшли, перелякані поліцаї –охоронники, розстріляли тих, хто не пішов з партизанами і всіх тих – жінок, дітей, старечу, хто на свою біду опинився біля табору. З ними загинула і моя матуся. . .

Батько повернувся після війни з молодесенькою мачухою і дочкою. Я був зайвим. Отож, коли він переїхав до Калуги, я залишився з бабусею - Євгениєю Львівною Кулішевою-Вербицькою. Вона замінила мені і матір і батька . Самотужки виростила, виховала, вивчила А тепер я повертаю борги дитинства. Доношу до Вас пам’ять Роду. Пам’ять про людей, яким Україна забов’язана своєю духовністю, які малоросів перетворили на українців. І першим серед них є Пантелеймон Куліш. Єдиний з сучасників Шевченко, який вважав себе рівним Тарасу. Його вічний суперник.

Та от яка дивина. Бабуся обожнювала Шевченко, захоплювалась поетом єдиної любові Віктором Забілою, і однолюбом Яковом де Бальменом. Годинами могла розповідати про них , а от про рідного діда Пантелеймона Куліша говорити не любила. А він же для нас був благодійником. Адже бабусин батько Лев Миколайович Куліш був наймолодшим сином старшого брата Пантелеймона Куліша. Було у Миколи Куліша не то 10, не то 12 дітей, а у Пантелеймона ні одного - після викидня , під час арешту чоловіка, Олександра Білозерська так уже ніколи й не могла народити, а їм так хотілось дітей! До того ж на засланні у Тулі до бездітних відносились зневажливо-презирливо. Їх навіть прирівняли до сектантів-хлистунів . Мабуть для того, щоб якось змінити людську думку про себе і вдочерили вони в 1849 році племінницю - покресницю Олександри -Марійку Боголюбцеву. Та витримав Куліш вередливу й галасливу дівчинку лише три роки. У 1853 умолив Миколу Даниловича Білозерського умовити Любов Михайлівну Білозерську-Боголюбцеву забрати доньку назад. Згодом вона вийшла за заможного поміщика Щербака , була разом з ним у Варшаві в 60-ті роки, коли цар поміняв всю владу у Польщі після повстання, директорство вала там в гімназії, мала письменницький дар, але увійшла в Історію України , як мати відомої письменниці Любові Яновської.

Не прийняв Пантелеймон Марійку Боголюбцеву, бо це була не його кров. Та він не міг себе уявити без спадкоємця. Отож, працюючи у Варшаві , умовив дружину всиновити вже свого племінника - похресника Левка. Старший брат Микола служив суддею в Старо-дубському повіті. Судив по совісті, хабарів не брав. Жив на жалування, яке було в 10 разів меньше, ніж у Пантелеймона у Варшаві. Отож з радістю віддав сина на виховання брату. Сподівався Пантелеймон зробити з Левка вченого, чи письменника. Користуючись своїм службовим положенням забезпечив йому вищу освіту. Коли ж Левко одружився, дав грошей збудувати 8 кімнатний будинок на Лісковиці в Чернігові. В тому будинку і пройшла моя юнь. Великий, добротний, дубовий будинок який за 100 років ні разу так і не ремонтували. Здавалось, всі нащадки повинні благоговіти перед Пантелеймоном Кулішем. А треба ж – рідні нащадки боготворили не його, а “маму Сашу”. . .

Не знаю, чому не любили Пантелеймона інші його онуки, а от чому не полюбляла бабуся знаю. Запам’ятала вона його старим і злим дідуганом , до якого возили її батьки на оглядини , коли виповнилось сім рочків та ще декілька разів на свята та дні ангела Пантелеймона чи його дружини. Якщо від ласкавої бабусі “мами-Саши” дитинча було в захопленні, то дід який знаходив час тільки для моралізування й повчань, тільки викликав неприязнь. А коли підросла і взнала про його походеньки з чужими жінками, взагалі перестала поважати . Адже він їй дитині, проповідував про вірність, а вірністю могла пишатись тільки його жінка –Олександра Білозерська, вона ж письменниця Ганна Барвінок. Він же навіть пишався тим, що був бабієм, і не одну жінку знеславив. . .

От Ганна Барвінок і пройшла через віки, як свята, а Пантелеймон так і залишився гріховодником, якого від пекла врятував лише талант, та єдина не зраджена любов -Україна. . .

От тепер і настав час розповісти про життя Пантелеймона Куліша. Адже в попередній Державі він був буржуазним націоналістом, ворогом Тараса Шевченко. Це ж треба! Куліш, який ненавидів буржуїв і навіть на Тараса гримав за те, що той полюбляє пофрантити у вишуканій модній одежині, став у радянські часи буржуєм! Друг-суперник Тараса зробився його запеклим ворогом!

Та сказати правду, не дивлячись на всю свою нелюбов до багатіїв, Куліш не походив з бідняків, хоч і не був дворянином. Про Рід Кулішів згадується ще в 1710 році у “заставному обязательстве воронежского жителя Ивана Бесовца войсковому товарищу Михайлу Кулешенку, по котрому за долг в 40 карбованцев и одну копу , Бесовец обязуется отдать Кулешенко в оренду на один год двор свой власный и всю свою худобу, а если он Бесовец, за год не вернет долг, то все вышеуказанное будет передано в собственность Кулешенко»…

Подалі предки Куліша вибивались у старшину, дід Андрій був Воронежським сотенним отаманом. Нажаль , він помер, коли Сашку Кулішу не виповнилось і 10 рочків. Помер, не встигши оформити документи на дворянство. А без тих документів хлопцю нічого було і думати про гімназію. Тож так і довелось тому обмежитись 4 класами , а без гімназії про якусь пристойну посаду на службі нічого було і мріяти. Та Олександр, коли виріс не захотів клопотатись , як Мартин Боруля, за те дворянство. Був у Сашка занадто незалежний характер і дуже великий гонор. В ті часи дворянин без великих статків і впливових зв’язків повинен був відслужити на державній службі, починаючи з нижніх посад, де багато начальників і нікого під тобою. Попробував і Олександр служити. Та попався йому злий та дурний начальник, кілька місяців терпів Куліш його кпини, а потім, якось не витримав чергового знущання і затопив тому в пику. Ні про яку службу після цього вже не йшло й мови. Тільки й що залишилось з тих часів, та це призвисько- “гарячий Куліш”. . .

Мав він 12 кріпаків, худобу, 30 десятин ріллі, сіножать та гаї. От і став жити з цього . Не цурався разом з кріпаками орати землю, жати хліб. Був він ставним, з приємним мужнім обличчям, вмів себе подати. От і одружився зі знатною шляхтянкою Лесею Криськівською. Щорічно вона народжувала йому по дитині. Та вижив тільки первісток –Микола. Всі діти вмирали ще немовлятами. А під час 8 пологів вмерла і Леся. Не довго сумував Олександр. Не пройшло й року, як привів до хати красуню Катерину , дочку сотенного отамана Івана Гладкого , ще й з непоганим приданим. Та як був його норов гарячим, так і залишився. Дружина боялась його, як вогню. Ще більше боялись діти. Пантелеймон народився 7 серпня (26 липня)1819 року і був 8 дитиною. Всі його брати та сестри вмерли ще малими, та й сам Панько в дитинстві був дуже хворобливим, навіть розмовляти почав лише з з років. . .

Не дуже то любив Пантелеймон згадувати своє дитинство. Він теж панічно боявся свого самодура-батька. Фактично, те його дитинство було набагато похмурішим, ніж напоєне верболозом та вишневим цвітом раннє дитинство Тараса Шевченко. Єдиними світлими споминами були спомини про відвідування Уляни Мужиловської, заможньої сусідки (генеральської дочки, вдови секунд-майора, ) єдиної, яку поважав і навіть побоювався Олександр Куліш.

Пантелеймон отримав непогане домашнє виховання – найняли для нього вихователя дяка Андрія. Той дяк, вже студенту Київського університету Пантелеймону Кулішу, розповів бувальщину з того його дитинства: Якось Панько заночував у його в школі. Прокидається дячок глупої ночі і бачить, що в кімнаті світло, а за столом сидить Панько і щось пише. Дячок спитав у хлопчика, що він робить. Та у відповідь світло щезло і дяк побачив, що Панько спить спокійно, поряд з ним. Розповідаючи вже дорослому Паньку про те видіння, дяк напророчив йому велику просвітницьку долю. . .

- Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо панує, а добре за працю й за горе не має жодної награди!

- Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому єсть своя кара i награда од Бога.

- Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з моїм панотцем гiркую випили.

А божий чоловiк:

- Iванця Бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi якої треба в свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту, той iншого блага бажає... Немає, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от моїх ближнiх? А се ж хiба мала милость Господня? Мала милость, що моя душа смiє i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганяє за славою? Химера! Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у Бога! Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i пiшов з хати почепивши через плече бандуру.

http://lib.ru/SU/UKRAINA/KULISH/unz22267/chorna_r.txt


Від дідів до онуків

Діди
Діди
Батьки
Роман Андрійович Куліш
народження: 1783
шлюб: Пелагія Діонисіївна
смерть: 21 березня 1819
Дарія Андріївна Куліш
смерть: 8 лютого 1815
Батьки
 
== 3 ==
Миколай Олександрович Куліш
народження: 3 жовтня 1803
Яків Олександрович Куліш
народження: 8 жовтня 1815
смерть: 1 серпня 1816
Тимофій Олександрович Куліш
народження: 3 травня 1817
смерть: 30 липня 1823
Петро Олександрович Куліш
народження: 1 липня 1821
смерть: 1 березня 1822
Олександра Михайлівна Білозерська (Куліш)
народження: 23 квітня 1828, хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка Борзнянського району Чернігівської області, под Борзною
шлюб: Пантелеймон Олександрович Куліш
смерть: 23 червня 1911
Пантелеймон Олександрович Куліш
народження: 7 серпня 1819, Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія
шлюб: Олександра Михайлівна Білозерська (Куліш)
смерть: 14 лютого 1897, Мотронівка
== 3 ==
Діти
Діти
Онуки
Николай Григорьевич Савенко
народження: Российская империя
шлюб: Євгенія Львівна Кулішова-Вербицька (Савенко)
смерть: 1948, УССР, СССР
Онуки

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами