| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Григорій Федорович Квітка (Основ'яненко) нар. 18 листопада 1778 пом. 8 серпня 1
З сайту Родовід
| Рід | Квітки |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Григорій Федорович Квітка |
| Зміни прізвища | Основ'яненко |
| Батьки
♂ Федір Іванович Квітка [Квітки] нар. 1745 пом. 1807 ♀ Марія Василівна Шидловська (Квітка) [Шидловські] нар. 1746 пом. близ. 1828 | |
| Вікі-сторінка | wikipedia:uk:Квітка-Основ’яненко_Григорій_Федорович |
Події
18 листопада 1778 народження: Основа Харьковской губ.
шлюб: ♀ Анна Григорьевна Вульф (Квитка) [Вульфы] нар. 1800 пом. 1852
8 серпня 1843 смерть:
Нотатки
Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко (18 / 29 листопада 1778, с. Основа біля Харкова — 8 / 20 серпня 1843) — український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Твори письменника утверджували високі морально-етичні якості людини з народу, відіграли помітну роль у розвитку української мови. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови.
Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу «Украинскій Вѣстникъ» (1816—1817).
Одного дня 1604 року до Києва прибився звідкись дід із внуком-сиротою Григорієм. Невдовзі дід помер, а внук прижився. За ніжну вдачу і незвичайну вроду підлітка прозвали Квіточкою, а коли підріс — Квіткою. Згодом у нього закохується горда красуня, дочка київського воєводи, і парубок відповідає палкою взаємністю. Вони потай вінчаються, підмовляють гурт козаків і тікають на вільні, дикі тоді, землі Лівобережжя. На березі річки Уди засновують поселення — початок майбутнього Харкова й усієї Слобожанщини. Це був прапрадід Григорія Федоровича, що заснував рід Квіток.
Народився у с. Основі (тепер у межах Харкова). Походив з козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту. У родині панувала глибока шана до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій; він же виконував і головні ролі. Усе це формувало мистецькі смаки юного Квітки, його суспільні погляди, прищеплювало любов до народної поезії, виховувало повагу до простолюду. Родину Квіток часто відвідував Сковорода, а відомо, що він відвідував лише однодумців. Може, тому Григорій Квітка вивчає напам'ять вірші Сковороди, байки Гулака-Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», читає Ломоносова і Мольєра, Жуковського і Сервантеса — взагалі все, що потрапляло йому на очі, любить слухати легенди, повір'я та розповіді про героїчні битви козаків супроти нападників.
У 23 роки вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні, повітовим предводителем дворянства (1817-28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838). К.-О. був прихильником ідеї вдосконалення суспільства шляхом реформ та впливу на нього засобами літературного і театрального мистецтва. Головним творчим принципом вважав «писання з натури», орієнтацію на живу навколишню дійсність. Виступав з пропагандою народної теми в літературі, був переконаний в позастановій цінності особистості. Свої перші твори друкував у журналі «Украинский Вестник», який видавав у 1816-17 разом з Р. Гонорським і Є. Філоматським. Писав українською і російською мовами.
Помер Г. Квітка-Основ'яненко 20 серпня 1843 р. після тяжкої хвороби у м. Харкові.
В 1820-х рр. виступив з комедіями — «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе» (1827, опубл. 1840), «Дворянские выборы», «Шельменко-денщик» та ін. Спираючись на літературну традицію, започатковану Іваном Котляревським, народну пісенність і гумор, Квітка-Основ'яненко написав українською мовою популярні й досі комедії «Сватання на Гончарівці» (1835), «Шельменко-денщик» (1835), «Бой-жінка» (1840). Українські прозові твори Квітки-Основ'яненка поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні («Салдацький патрет», «Мертвецький великдень», «От тобі і скарб», «Пархімове снідання», «Підбрехач», повість «Конотопська відьма») та сентиментально-реалістичні повісті («Маруся», 1834; «Козир-дівка», 1838; «Сердешна Оксана», 1841; «Щира любов», 1839; «Добре роби — добре й буде», 1836; «Божі діти», 1840; «Перекотиполе», 1840). Серед кращих творів російською мовою — роман «Пан Халявский» (1840), повісті «Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова» (1841), «Ганнуся», «Панна сотниковна», історико-художні та етнографічні нариси «Головатый» (1839), «Украинцы» (1841), «История театра в Харькове» (1841), «1812 рік в провінції», так звані фізіологічні нариси — «Ярмарка» (1840), «Знахарь» (1841).
Кращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Твори Квітки-Основ'яненка перекладено на польську, болгарську, чеську та інші мови. З Квіткою-Основ'яненком листувався Тарас Шевченко. Поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш «До Основ'яненка» («Б'ють пороги; місяць сходить»; 1839) та виконав ілюстрації «Знахар» і «Панна Сотниківна» до однойменних творів Квітки-Основ'яненко. Квітка-Основ'яненко носить почесне ім'я «батька української прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму. Творчість Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи.
Від дідів до онуків
♂ Яким Андрійович Іоасаф Білгородський Горленко смерть: 10 грудня 1754, Грайворон, Російська імперія
шлюб: ♀ Євдокія Семенівна Зарудна (Горленко) , Прилуки, Полтавский полк, Малороссия, Российская империя
військове звання: з 1764 до 1780, Прилуки, Полтавский полк, Малороссийская губерния, Российская империя, Подкоморий Иваницкий, бунчуковый товарищ
заняття: 1767, Прилуки, Полтавский полк, Малороссийская губерния, Российская империя, Подписал наказ Прилуцкого шляхетства в Комиссию о сочинении проекта нового Уложения
заняття: 11 жовтня 1779, Прилуки, Полтавский полк, Малороссийская губерния, Российская империя, Надворный советник до своей смерти
помешкання: 1785, Лапинцы, Прилукский уезд, Черниговское наместничество, Российская империя, Жил в селе Лапинцах
смерть: 1787, Лапинцы, Прилукский уезд, Черниговское наместничество, Российская империя
шлюб: ♂ Анастасія Семенівна Лизогуб (Стахович)
військове звання: з 1744 до 1774, полковник Полтавский
смерть: 1780
військове звання: після 1750, ротмистр у відставці
смерть: до 1780
військове звання: харьківський полковий хорунжий
військове звання: харьківський полковий суддя
шлюб: ♀ Марфа Фёдоровна Донец-Захаржевская
смерть: 1749
шлюб: ♂ Василь Андрійович Гамалія , Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина
помешкання: 1726, Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина, Вдова Василия Гамалеи вскоре после смерти мужа постриглась в монашки и стала позднее игуменьей Харьковского Нехорошевского монастыря, отдала имения мужа его братьям Георгию и Ивану.
смерть: Харьков, Захоронена в Харьковском Нехорошевском монастыре
військове звання: 1785, записан сержантом в лейб-гвардии Преображенский полк
військове звання: 1 січня 1793, ротмистр
військове звання: 9 травня 1793, секунд-майор Нежинского карабинерного полка
військове звання: 6 липня 1796, премьер-майор
факт 1: 20 вересня 1796, уволен в отставку
заняття: з 1 січня 1808 до 10 травня 1808, Харьковский уездный предводитель дворянства
заняття: з 10 травня 1808 до 12 вересня 1826, Харьковский губернский предводитель дворянства
військове звання: 13 червня 1808, полковник
шлюб: ♀ Елизавета Николаевна Бердяева (Квитка) , 1-я жена
заняття: 13 липня 1814, коллежский советник
заняття: 13 липня 1818, статский советник
заняття: з 12 вересня 1826 до 4 січня 1830, Псковский гражданский губернатор
заняття: 29 жовтня 1827, действительный статский советник
заняття: з 1 січня 1832 до 1835, Харьковский губернский предводитель дворянства
заняття: 11 лютого 1835, сенатор
заняття: 1836, тайный советник
інше: 4 лютого 1837, вышел в отставку
шлюб: ♀ Екатерина Павловна Субботина (Квитка) , 2-я жена
смерть: 6 квітня 1844
поховано: Предтеченская церковь, село Основа, Харьковский уезд, Харьковская губерния
