Ірина Михайлівна Коцюбинська нар. 12 липня 1899 пом. 1977

З сайту Родовід

Запис:269452
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Коцюбинські
Стать жінка
Повне ім’я
від народження
Ірина Михайлівна Коцюбинська
Батьки

Михайло Михайлович Коцюбинський [Коцюбинські] нар. 17 вересня 1864 пом. 25 квітня 1913

Віра Устимівна Дейша [Дейші] нар. 22 вересня 1863 пом. 1921

Події

12 липня 1899 народження: Російська імперія

народження дитини: Юрій Абрамович Данишевський [Данишевські]

шлюб: Абрам Данишевський Метрик [Метрики]

29 лютого 1921 народження дитини: Флоріан Авраамович Коцюбинський [Коцюбинські] нар. 29 лютого 1921 пом. 1991

1977 смерть: УРСР, СРСР

Нотатки

Оксана та Ірина. Радість і клопіт матері і батька. Дві красуні-щебетухи, які дитячим сміхом, біганиною збуджували оселю і підносили настрій. Різниця у віці незначна, трохи більше року. Оксана народилася 28 квітня 1898 року, а Ірина – 12 липня 1899. До навчання у гімназії вони гралися разом, а потім ще й з молодшим братиком Романом. Проте роки взяли своє: вже в гімназії Оксана потягнулася за старшим братом Юрієм.

Весілля було гучним і довгим, їздили на фаетонах по місту, весело співаючи пісень. А незабаром революція, громадянська війна... Аврам пішов у червоне козацтво до Примакова, а Ірина з двомісячним Юрком та матір’ю тікають від денікінців за Волгу. Живуть в Сарапулі та Казані. Настало зовсім інше життя, яке не снилося і в найстрашнішому сні. В Чернігові ходили чутки, що в садибі Коцюбинських Данішевські заховали скарб, та, швидше за все, це дійсно тільки чутки. Аврам служив у трибуналі Червоного козацтва, пізніше в органах на відповідальній посаді. Як і Ірина тяжко пережив смерть старшого сина Юрка, що не дожив до 4-х років. Залишився Флоріан, Флорік – найбільша любов матері.

Повернувшись на Україну, жили в Чернігові, Вінниці, Проскурові, Полтаві. Аврам працював у прокуратурі. Життя потроху почало налагоджуватися. З-за кордону повертається Юрій Коцюбинський, і його призначають на урядові посади в Харькові. Туди ж переїжджають і Данішевські-Коцюбинські. За допомогою брата одержали житло, гарну посаду для Аврама. Після переїзду уряду до Києва туди ж тягнуться і Коцюбинські-Данішевські.

І ось осінь 1934 року... Настають важкі часи для Юрія, потім для Романа. Як жити в цих умовах? Аврама виганяють з роботи. Настає суцільний вакуум, він стає чужим і для своїх, і для чужих. З одного боку – родич "ворогів народу", з другого – енкаведист. Роботи немає. Їх прізвище відтепер тільки Данішевські. Щоб вижити Данішевські свідчать, що практично не мали зв’язку з братами, нічого про їх життя та плани не знають. Мабуть, переконливо, бо обшуків у них не робили (так і збереглися фотокартки тих часів). Час ішов , а жити якось треба було. Необхідна їжа, робота, бо, "якщо не будеш будувати соціалізм", можуть посадити. Пізніше Флоріан Аврамович згадував:

"Батьки довго не могли знайти роботу. Я навчався в школі та художній студії, бо мав потяг до малювання. Батьки мого однокласника, лікарі, організували мені роботу – виготовляти наочні посібники-таблиці для курсів удосконалення докторів. На ці більш ніж скромні заробітки і жили. Пізніше батьки влаштувалися у артіль, яка виготовляла кнопки. Ходив із закривавленими руками, заробляв копійки. Трохи легше стало, коли матері вдалося влаштуватися касиром у фотоательє."

Та Ірина Михайлівна поступово дечого добивається. У 1939 році вступає до партії, в 1941 закінчує дворічну стаціонарну юридичну школу. Флоріана забирають до армії, він служить у Білорусії, де ніхто не знав, що він є родичем "ворогів народу".

Настав 1941 рік. Евакуація... Чоловік і син на фронті. Ірина Михайлівна опинилася у Чкалові (Оренбург), де її призначають в.о. прокурора області. Працювала практично цілодобово, а ще чекала... чекала листів від сина, чоловіка. Згодом чи не найстрашніша звістка за всю війну: чоловік "пропав безвісти". Влітку 1945 повертається син, повертається лейтенантом. Мрія сина про художній інститут майже недосяжна: родичі – "вороги народу", батько – "пропав безвісти". З величезними труднощами мати все ж таки добивається прийняття Флоріана до інституту. Сама ж Ірина Михайлівна закінчує заочно юридичний інститут, більше п’яти років працює суддею в Києві, а потім директором будинку літераторів Спілки письменників України.

Після смерті Сталіна та арешту Берії Ірина Михайлівна ставить перед собою мету: реабілітація родичів. Як юрист, вона знає, як писати, до кого звертатись. Мабуть, не має таких установ у Москві та Києві, куди б вона не зверталась письмово чи особисто переглянути справи Юрія та Романа Коцюбинських.

Після смерті директора Чернігівського музею М.М.Коцюбинського Х.М.Коцюбинського Міністерство культури пропонує Ірині Михайлівні очолити музей. Вона погодилась, але за умови реабілітації братів. І ось рідний Чернігів. Рідний будинок, садок. Все близьке, дороге серцю. І Ірина Михайлівна починає працювати директором. Багато чого їй не подобається, і вона починає переробляти все так, як було колись у садибі Коцюбинських. І пише. Пише статті-спогади, книжки. Її багато друкують в Чернігові, Києві, Москві. Та ще радіє успіхам Флоріана.

1965 року за наукові праці Ірині Михайлівні присвоїли учений ступінь кандидата філологічних наук. Вона – заслужений працівник культури України.

Нагороджена медалями "За доблестный труд в Великой Отечественной войне", "За победу над Германией", "20 лет победы над Германией", Ленінською Ювілейною медаллю та орденом "Знак Почёта", член спілки письменників, автор книг. Ось так з маленької дівчинки життя зробило вольову, сильну жінку, яка вміла добиватися своєї мети.

Померла Ірина Михайлівна Коцюбинська у 1977 році і похована на Чернігівському цвинтарі "Яцево". До речі, Коцюбинські поховані у Чернігові в трьох місцях: на Болдиній горі, на кладовищі біля Старобілоуської вулиці і в "Яцево".

(О.Ю. Кульбицький. Доля дітей Михайла Коцюбинського. Чернігів. 2004)


+ + +

Упокой, Боже, Ірину і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія


Від дідів до онуків

Діди
Діди
Батьки
Хома Михайлович Коцюбинський
народження: 1870, Российская империя
смерть: 1956, Чернигов, УССР, СССР
Михайло Михайлович Коцюбинський
народження: 17 вересня 1864, Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія
шлюб: Віра Устимівна Дейша , Вінниця, Російська імперія
смерть: 25 квітня 1913, Чернігів, Російська імперія
Віра Устимівна Дейша
народження: 22 вересня 1863, Ржев, Тверська губернія, Російська імперія
шлюб: Михайло Михайлович Коцюбинський , Вінниця, Російська імперія
смерть: 1921, Чернігів, УСРР
Батьки
 
== 3 ==
Юрій Михайлович Коцюбинський
народження: 25 листопада 1896, Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія
шлюб: Ольга Петрівна Бош
смерть: 8 березня 1937, Москва, РРФСР, СРСР
Оксана Михайлівна Коцюбинська
народження: 10 травня 1898, Чернігів. Російська імперія
шлюб: Віталій Маркович Примаков
смерть: січня 1920, УСРР
Роман Михайлович Коцюбинський
народження: 2 вересня 1901, Чернігів, Російська імперія
шлюб: Олена Євгенівна Писаревська
смерть: 29 грудня 1939, СРСР
Ірина Михайлівна Коцюбинська
народження: 12 липня 1899, Російська імперія
шлюб: Абрам Данишевський Метрик
смерть: 1977, УРСР, СРСР
== 3 ==
Діти
Флоріан Авраамович Коцюбинський
народження: 29 лютого 1921
смерть: 1991
Діти

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами