| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Іван Васильович Свічка пом. 1732
З сайту Родовід
| Рід | Свічки |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Іван Васильович Свічка |
| Батьки
♂ Василь Леонтійович Свічка [Свічки] пом. 1714 | |
Події
1732 військове звання: Бунчуковый товарищ
1732 смерть: Російська імперія
Нотатки
Згадки
Час заснування села Свічківки сягає в далеку давнину. У 1706 році син колишнього (з 1688 по 1699 рр.) Лубенського полковника Леонтія Свічки, Василь Леонтійонич, купив “стінку" (невеликої ширини ліс, що примикав до річки) з яром сінокісним. Ця " стінка" знаходилась над річкою Чумгак, нижче села Коломиць. Його син, Іван Васильович, розширив ці володіння, як "притягом козаків у підданство", так і захопленням їх земель.
Точна дата заснування Свічківського поселення нам невідома. У "Щоденних записках" Якова Марковича, володаря маєтності в селі Перервинцях, земель над Сухою Оржицею, які простягалися аж до теперішніх степанівських (село Мечет ще не існувало), читаємо запис за 18 серпня 1731 рок: “Їздив (із Перервинців, прим. авт.) до хутора Троцького…, а за хутором (Троцьким) - до хутора Свіччиного, бачив косарів, які наше сіно косили".Через два роки Я.Маркович знову згадує Свіччин хутір. Із вище сказаного можна зробити висновок, що хутір Свічківка був заснований Іваном Васильовичем Свічкою в період між 1706 і 1731 роками.
І.В.Свічка помер бездітним і свічківська маєтність перейшла його двом сестрам: Катерині Василівні - в заміжжі за Миколою Івановичем Юркевичем та Домнікії Василівні - в заміжжі за Ільком Андрійовичем Олександровичем. Обидва ці поміщики (Юркевич і Олександрович) мали тут кожний свій приїжджий двір садиби, в яких були панські будинки для проживання в них власників маєтностей під час їх приїзду до Свічківки і хати для постіного проживання двірні.
В "Описах Київського намісництва" за 1781 рік Свічківка записана слободою. Тут нарахвувалось хат посполитих власницьких (поміщицьких) та козацьких підсусідків - 48, в яких проживало 239 душ. До кінця ХVІІІ століття в Свічківці поміщики постійно не проживали і лише з початком ХІХ століття тут оселилися Олександровичі в своєму маєтку, а замість Юркевичів господарем другої частини Свічківки став ротмістр Піщанський, який разом із ріднею тут оселився.
После отца получил село Антоновку и земли при реке Чумгаке, где образовалась деревня Свечковка. Умер бездетным, оставив наследство сёстрам.
[ред.] Джерела
Від дідів до онуків
кількість дітей: умер, оставив двоих малолетних детей
заповіт: завещал "Насте Яцисе, братовой моей, с сими детьми двома малими, при ней будучими, дати пятдесят талярей"
шлюб: ♀ Анастасия Яциха
смерть: до 1699
шлюб: ♀ Євфимія Василівна Громика (Свічка)
шлюб: ♀ Ирина ? (Свечка)
власність: 24 жовтня 1699, получил гетманский универсал на имения, доставшиеся ему по завещанию отца, а именно: мельницы в селах Гурбинцах, Новой Гребле и Каплинцах, с.Давыдовка и разные "гаи, леси, сеножати и иные грунта" с людьми, поселенными в с.Малютинцах на купленных отцом землях. Продолжал, по примеру отца, скупку земельных угодий.
власність: 1 грудня 1699, купил за 350 золотых двор у Ефима Андреевича Гладкого, сотенника Пирятинского
інше: 1716, выдавая дочь Анну замуж за Ивана Семеновича Вакуленка, отделил ей в приданое мельницу на Пирятинской гребле, несколько лесов, двор с садом в с.Деймановке возле церкви и усадебное место в г.Пирятине
інше: 21 січня 1717, продал Лубенскому полковнику Андрею Марковичу за 400 золотых "Яр Великий с сенокосами, до него прилеглими, с ставком и с греблею над Оржицей, с краю занйдуючийся, так теж поруб Шелехувку, над речкою Чумгаком стоячий, помеж с грунтом пана Полуботка, полковника Черниговского, с сенокосними луками, до него прилеглими по сем боку Чумгаку"
військове звання: 1718, Бунчуковый товарищ
інше: 29 червня 1719, продал за 1500 злотых своему зятю Ивану Семеновичу Вакуленку мельницу на Заречьи под Пирятином и хутор Сурмачевский "со всеми до его належитостями"
інше: 15 квітня 1720, продал Лубенскому полковнику Андрею Марковичу за 5000 золотых "грунт", именуемый Короваи, над р.Оржицею "с поделанними на нем прилеглими до оного угодиями" при этом вместе со соей долей, также продал и наследственную часть малолетнего Алексея Стефановича Свечки, права на которые не принадлежали Лукьяну Свечке. Данная купля-продажа была оформлена в виде купчей, в которой вся ответственность за возможные последствия и притензии родственников возлагалась на Лукьяна Свечку. Андрей Маркович силой вынудил Лукьяна подписать данную купчую, посадив его под арест за то, что тот якобы похитил деньги из Пирятинской церкви. И только после подписания купчей Лукьян Свечка был отпущен на волю. Однако близкие Алексея Стефановича Свечки и он сам не могли смириться с потерей, принадлежащего им по праву села, и с 1743 года начинается почти 100-летняя тяжба Марковичей со Свечками за село Короваи. Описание этой тяжбы описано в работе М.Г. Астряба "Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами (1720-1827 гг.)", опубликованной в Трудах Полтавской ученой архивной комиссии.
інше: 1731, продал генеральному обозному Якову Лизогубу сенокосный яр "Кононовский" около Сурмачевского хутора
інше: 11 грудня 1732, передал во владение зятя Ивана Вакуленка (Вакуловича) "село Малютинцы, поля пахатные и сенокосы, ставок Ахремовский и леваду, тамож зостаючую"
інше: 18 липня 1733, выдал генеральному подскарбию Андрею Марковичу запись, подтверждающую прежде совершенные купчие крепости на имения и точнее определяющую их границы
смерть: до 1707
смерть: після 1699
власність: 1699, По завещанию деда получил лес и хату в селе Биевцах, а после отца - разные хутора.
титул: 1719, Знатный войсковой товарищ
власність: 10 січня 1719, купил у Евдокии Федорихи Ничипоренковой двор в Пирятинском замке за 50 талеров.
смерть: 1720
