Василь Володимирович Величковський нар. 1 червня 1903 пом. 30 червня 1973

З сайту Родовід

Запис:416495
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Величковські
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Василь Володимирович Величковський
Батьки

Володимир Юліанович Величковський [Величковські] нар. 1875 пом. 12 лютого 1940

Анна Теодорович [Теодоровичі] нар. 1877 пом. 6 лютого 1959

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Величковський Василь Володимирович

Події

1 червня 1903 народження:

30 червня 1973 смерть:

Нотатки

Василь Величковський народився 1 червня 1903 р. в місті Станіславові (тепер Івано-Франківськ) в родині священика, родовід якої сягав Запорізьких козаків. Батько, Володимир Величковський, був парохом у селі Шупарці (теперішня Тернопільська область); мати - донька о. Миколая Теодоровича й Харитини з Онишкевичів. Рід Величковських з боку батька був священичим вже понад 300 років, а походив зі Східної України, із села Величків.

У віці восьми років Василь почав ходити до початкової школи в селі Пробіжна, де провчився три роки. Після закінчення школи батьки віддали Василя на навчання до Інституту Св. Йосафата, що його провадили отці Василіяни. Тут сталася важлива подія: під час місій мати посвятила свого сина Василька під Покров Пресвятої Богородиці. До шостого класу Василь вступив у селі Городинці. Там його застала Перша світова війна, там у 1918 році він вступив до лав Січових Стрільців.

У 1920 році Василь повернувся додому і відразу вступив на богословські студії до Львівської семінарії, де професором догматики був о. д-р Йосип Сліпий. Дияконські свячення Василь отримав з рук слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, а в 1924 році, після чотирьох років семінарії, вступив до монастиря Отців Редемптористів у Голоску біля Львова, де його з батьківською любов'ю прийняв о. Йосиф Схрейверс. Кандидатуру-постулят Василь розпочав 2 серпня в день св. Іллі. Незабаром, 9 жовтня 1925 р., у віці 22 років він прийняв тайну священства від єпископа Луцького і всієї Волині Кир Йосифа Боцяна. Спочатку молодий о. Величковський два роки працював вчителем у ювенаті - малій семінарії Отців Редемптористів у Збоїськах біля Львова, яка мала тоді понад 100 студентів. Проте діяльність о. Василя не обмежувалася викладанням у ювенаті: разом з іншими отцями він їздив по селах і містечках Галичини, допомагаючи в проведенні місій та реколекцій. Помітивши великий проповідницький талант і апостольську ревність отця Василя, настоятелі вирішили в 1927 році перевести його до монастиря в Станіславові, де працювала велика місійна група на чолі з визначним місіонером о. Йосифом Де Вохтом.

У 1963 році, під час ІІ Ватиканського Собору Папа Іван ХХІІІ звернувся до Генерального Секретаря Комуністичної Партії СРСР Микити Хрущова з проханням звільнити Митрополита Йосифа Сліпого для участі у Соборі. Митрополита було звільнено, і під час триденного перебування в Москві йому вдалося послати телеграму до о. Величковського з проханням негайно приїхати для залагодження важливої справи. Оримавши телеграму, о. Василь прибув до Москви і відправив з Митрополитом Сліпим Літургію, під час якої о. Величковського було висвячено на єпископа й призначено місцеблюстителем Греко-Католицької Церкви в Україні. Очоливши мовчазну Церкву, владика Величковський висвятив понад 40 нових священиків. Він написав і поширював книжечку про Матір Божу Неустанної Помочі, провадив активну душпастирську діяльність, часто слухав радіо "Ватикан". Цих фактів для КГБ було достатньо, щоб 2 січня 1969 року заарештувати його вдруге й засудити на три роки ув'язнення, яке владика відбував у тюрмі найсуворішого режиму в місті Комунарську поблизу Донбасу.

Після закінчення терміну ув'язнення в 1972 році владику Величковського відправили за межі СРСР. Величковський відвідав свою сестру в місті Загребі (Югославія), а потім поїхав до Рима, де зустрівся з Блаженнішим Верховним Архиєпископом і Кардиналом Йосипом Сліпим. Папа Павло VI сердечно прийняв владику Величковського і понад 40 хвилин розмовляв із ним про переслідування Греко-Католицької Церкви в СРСР.

Провівши деякий час у Римі, владика Величковський їде на запрошення Митрополита Максима Германюка до міста Вінніпега (Канада). Тут місцеві українці вітали його як героя, незламного борця, довголітнього в'язня концентраційних таборів, що вижив наперекір всім силам зла. 24 серпня 1972 року владику вітала молодь Українського пласту в оселі "Вовча тропа". Коли владика проходив між рядами молодих українців, з чотирьох тисяч грудей водночас вирвався оклик: "Слава, слава, слава..." Владика виголосив патріотичну промову, передав вітання від ровесників з України, згадав про славні подвиги козаків і Січових Стрільців, для яких сенсом всього життя було гасло "Бог і Україна".

Недовго довелося єпископові Василю Величковському бути для українців діаспори живим свідоцтвом переслідувань підпільної Греко-Католицької Церкви. Немовби передчуваючи близьку смерть, владика Величковський відвідував українські парохії по всій Канаді й Сполучених Штатах. Як свідчить брат Василь Стець, перед від'їздом за кордон владиці Величковському за наказом КГБ зробили ін'єкцію отрути сповільненої дії, і тому він не прожив на волі й року. 30 червня 1973 року його сповнене любові батьківське серце зупинилося на 70-му році життя та 10-му році єпископських свячень. Але удари цього серця наче промовляють в наших душах: "Не бійся нічого, що маєш витерпіти. От, укидатиме декотрих з вас диявол у темницю, щоб випробувати вас, і матимете горе десять днів. Будь вірний до смерті, і дам тобі вінець життя" (Одкр. 2,10).

Зважаючи на свідоцтво праведного життя блаженної пам'яті Кир Василя Величковського, зокрема, його витривалість, мужність та вірність Христовій Церкві, виявлені під час переслідувань за віру, з нагоди 2000 Ювілейного Року розпочато беатифікаційний процес. 2 березня 2001 року процес завершився на єпархіальному рівні і справу передано до Апостольської Столиці. 6 квітня 2001 р. богословська комісія ствердила достовірність мучеництва Василя Величковського, 23 квітня факт мучеництва підтвердили збори кардиналів, а 24 квітня 2001 року Святіший Отець Іван Павло ІІ підписав декрет про беатифікацію Єпископа Василя Величковського як блаженного мученика за Христову Віру. Під час Святої Архиєрейської Літургії 27 червня 2001 року Божого у Львові Святійший Отець Іван Павло ІІ проголосив Василя Величковського блаженним.

Народився Василь Всеволод Величковський 1 червня 1903 року в Станиславові (нині Івано-Франківськ) у давній священичій родині Величковських і Теодоровичів. Його батьки, о. Володимир та Анна, виховували дітей ревними, жертовними християнами, звідси й бажання молодого Василя все життя працювати задля спасіння душ. До гімназії Василь ходив у м. Городенці. П’ятнадцятирічний гімназист був щирим патріотом, а тому під час Першої світової війни відстоював незалежність рідного краю в лавах Української Галицької Армії. Після щасливого повернення з війни у 1920 році молодий Василь Величковський вступає до Львівської Духовної семінарії, а в 1924 році отримує дияконські свячення з рук Митрополита Шептицького. Саме в цей час у його душі визріло покликання до монашого служіння. За сприянням своєї тітки, с. Моніки, ЧСВВ Величковський вступив до новіціяту Отців Редемптористів і через рік, 29 серпня 1925 року, склав чернечі обіти убожества, чистоти й послуху. Оскільки Василь Величковський вже завершив богословські студії, то відразу після закінчення новіціяту 9 жовтня того ж року єпископ Й. Боцян рукоположив Василя на священика.


Від дідів до онуків

Діди
Іван Величковський
народження: 1850
шлюб: Людвика Клосевич
смерть: 17 жовтня 1920
Юліан Величковський
народження: 1845
шлюб: Олена Лотоцька
смерть: 26 січня 1889
Микола Теодорович
народження: 1850
шлюб: Любіна Охримович (Теодорович)
посвята у духовний сан: 1874
заняття: з 1874 до 1875, Парище, сотрудник
заняття: з 1875 до 1881, Долина, сотрудник
заняття: з 1882 до 1893, Іваниківка, парох
заняття: з 1893 до 1900, Трибухівці, парох
заняття: з 1900 до 1906, Гусятин, парох
заняття: з 1906 до 1917, Пробіжна Нова, парох
смерть: 10 жовтня 1917, Пробіжна Нова
Юліян Охримович
народження: 31 січня 1843, Тисів, Долинський повіт
посвята у духовний сан: 1868
заняття: з 1868 до 1872, Урич
шлюб: Марія Коблянська
заняття: з 1872 до 1908, Сенечів, раніше - Сенечіль
смерть: 28 січня 1908, Сенечів
Іван Охримович
народження: 1852
шлюб: Вікторія Яцикевич (Охримович)
заняття: Яхівці, парох
заняття: з 1872 до 1883, Саджава, сотрудник, згодом адміністратор парохї
посвята у духовний сан: 1879
заняття: з 1883 до 1888, Богородчани, сотрудник
заняття: з 1888 до 1896, Грабовець
заняття: з 1906 до 1922, Ляхівці
смерть: 25 січня 1922, Ляхівці
Осип Охримович
народження: 30 січня 1858, Велдіж
смерть: 5 березня 1920, Велдіж
Леонтина Охримович (Качала)
народження: 1839, Тисів
шлюб: Андрій Качала
смерть: 1912, Болехів
Марія Охримович
народження: 13 квітня 1850, Болехів
Неоніла Охримович (Лопатинська)
народження: 26 лютого 1845
шлюб: Василь Лопатинський
смерть: 14 жовтня 1883, Розділ
Клим Охримович
освіта: Львів, навчався у Львівському університеті (перша половина 1870-х рр.), правничий відділ
смерть: 26 жовтня 1885, Станиславів, загинув від випадкового пострілу з рушниці під час полювання
Діди
Батьки
Діонізій Величковський
народження: 16 жовтня 1886
шлюб: Ірина Кисілевська (Величковська)
посвята у духовний сан: 1912
заняття: з 1912 до 1914, Грушка, Товмацький повіт, сотрудник
заняття: після 1914, Горохолина, Богородчанський повіт, сотрудник
заняття: з 1921 до 1927, Росохач, Коломийський повіт, парох
смерть: 11 травня 1927, Росохач, Коломийський повіт
Ірина Теодорович
народження: 5 липня 1878
заняття: близ. 1902, Львів, настоятелька ЧСВВ
заняття: з 1924 до 1949, настоятелька василиянок, які працювали в школах Америки
смерть: 12 липня 1954, Філадельфія
Василь Теодорович
народження: 12 травня 1881, Рахиня
посвята у духовний сан: 27 серпня 1905, вічні обіти
посвята у духовний сан: 7 липня 1908, єрейське рукоположення
смерть: 3 лютого 1958, США
Петро Теодорович
народження: 23 квітня 1884
посвята у духовний сан: 30 листопада 1913, вічні обіти
посвята у духовний сан: 30 травня 1920, єрейське рукоположення
смерть: 28 травня 1945, за іншими даними - арештований і помер в концлагері 1946
Павло Теодорович
народження: 8 червня 1896
смерть: 18 квітня 1976, США
Батьки
 
== 3 ==
Варвара Величковська
народження: 1910
смерть: 1993
Віра Величковська
народження: 1907
смерть: 1996
Василь Володимирович Величковський
народження: 1 червня 1903
смерть: 30 червня 1973
== 3 ==

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»