Михайло Васильович Іскрицький

З сайту Родовід

Запис:426886
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Іскрицькі
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Михайло Васильович Іскрицький
Батьки

Василь Іскрицький [Іскрицькі]

Події

народження дитини: Василь Михайлович Іскрицький [Іскрицькі] пом. 1690

шлюб: Єва Іванівна Моржковська [Моржковські]

Нотатки

Тетеря мав сестру Еву Іванівну, що пошлюбилася з Михайлом Ва­ сильовичем Іскрицьким дідом гетьманової Уляни Вас. Апостол, з дому Іскрицької.

Так само цікаво склалася доля козацького роду Іскрицьких, котрий дав Вітчизні 18 бойових офіцерів. Початок історії славного козацького роду поклало одруження київського шляхтича Михайла Іскрицького з Євою Моржковською, сестрою гетьмана Правобережної України Павла Тетері (Павла Моржковського або, інакше, Мережковського). Син Михайла і Єви Василь був димерським полковником, мав почесний титул заслуженого товариша Війська Запорозького, його полк дислокувався на Правобережній Україні і хоробро воював у битві з турками і татарами під Віднем 1683 року під знаменами польського короля Яна III Собеського. Василеві діти круто змінили долю роду Іскрицьких, перейшовши з польського підданства в російське. Ще наприкінці XVII століття його син Григорій, залишивши в польській частині України все майно, виїхав на Лівобережну Україну і служив сотником у Сумському слобідському полку. Сотник Григорій загинув у бою 1708 року. Василева дочка Уляна вийшла заміж за гетьмана Лівобережної України Данила Павловича Апостола. Так Іскрицькі «прописалися» у східній частині України.

Всі нащадки Василя Іскрицького свято берегли традицію батька і діда, присвятивши себе військовій службі. Їхня хоробрість неодноразово була відзначена під час кримських походів 1737—1739 років, у двох Російсько-турецьких війнах 1768—1774 і 1787—1791 років. Секунд-майор Іскрицький служив під знаменами фельдмаршала Суворова, штурмував Ізмаїл. Нащадки бойового офіцера пішли стопами батька, стали офіцерами, брали участь у Вітчизняній війні 1812 року. Один з Іскрицьких, Дем’ян, 17-річний поручик гвардійського Генерального штабу, під час повстання декабристів на Сенатській площі виконував доручення директора Північного товариства Кіндратія Рилєєва. За участь у повстанні поручик гвардії Дем’ян Іскрицький був покараний річним ув’язненням у Петропавловській фортеці. Після фортеці поручика перевели на Кавказ у чині штабс-капітана. У ході бойових дій Д.Іскрицький показав себе хоробрим і енергійним офіцером, на його мундирі з’явилися медалі за Російсько-іранську війну 1826—1828 рр. і Російсько-турецьку війну 1828—1829 рр. Не доживши і до 30-ти років, Дем’ян помер від малярії.


Той самий Георгіївський хрест із лавровою гілочкою генерал- лейтенанта Євгена Іскрицького Ще кілька сторінок історії офіцерської сім’ї Іскрицьких — і ми зустрічаємо генерала Євгена Іскрицького (1874—1949). Він пройшов усі щаблі військової ієрархії царської Росії — був кадетом у Першому Петербурзькому кадетському корпусі, юнкером у привілейованому Павлівському військовому училищі, здобув блискучу вищу військову освіту в Миколаївській академії Генерального штабу. Бойовий офіцер Євген Андрійович Іскрицький під час Першої світової війни став генерал-лейтенантом, командиром 1-го Сибірського армійського корпусу. Серед багатьох бойових відзнак генерала — найрідкісніша для офіцера, а тим більше генерала, нагорода — солдатський Георгіївський хрест 4-го ступеня з лавровою гілкою. У ході Першої світової війни нижні чини нагороджувалися Георгіївськими хрестами. Після Лютневої революції 1917 року офіцери отримали право бути нагородженими солдатськими Георгіївськими хрестами, а солдати — офіцерськими орденами Святого Георгія. Офіцери могли отримати солдатський Георгій виключно «за подвиги особистої хоробрості... за удостоєнням загальних зборів роти, ескадрону, сотні, батареї». Почесне значення цієї солдатської нагороди для офіцерів підкреслювалося тим, що на стрічку хреста прикріплювали металеву лаврову гілочку. Рисунок цих гілочок було затверджено 19 серпня 1917 року. Усього два місяці вручали таку найрідкіснішу нагороду — сьогодні Георгіївські хрести з лавровою гілочкою відомі в одиничних екземплярах.

Генерал Іскрицький у липні 1918 року отримав під провід 2-гу Новгородську піхотну дивізію червоних, а через п’ять місяців — 7-му армію РСЧА. Сьома армія обороняла підступи до Петрограда. Під командуванням Є.Іскрицького армія вибила кайзерівські війська з Пскова, Острова і Нарви. А потім командарма Іскрицького відкликали і призначили викладачем Перших Радянських артилерійських курсів комскладу. З 1926 року Іскрицький — викладач курсу воєнної географії в ленінградській Військово-політичній академії. 1934 року 60-річний військспец Іскрицький був звільнений на пенсію, але після цього ще 15 років працював шкільним учителем. Його син, закінчивши інститут, став військовим інженером. Він загинув 1942 року в обложеному Ленінграді, де керував будівництвом оборонних споруд. Справу загиблого батька продовжив його син — кандидат технічних наук полковник-інженер Євген Андрійович Іскрицький... От уже справді: козацькому роду нема переводу!


Від дідів до онуків

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»