Іван Дмитрович Сірко нар. близ. 1610 пом. 1 вересня 1680

З сайту Родовід

Запис:428777
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Сірки
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Іван Дмитрович Сірко
Батьки

Дмитро Половець [Половці]

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Іван Сірко

Події

близ. 1610 народження:

близ. 1645 народження дитини: Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство, Іванівна Сірко [Сірки] нар. близ. 1645

близ. 1646 народження дитини: Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство, Іванівна Сірко [Сірки] нар. близ. 1646

близ. 1648 народження дитини: Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство, Петро Іванович Сірко [Сірки] нар. близ. 1648

близ. 1650 народження дитини: Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство, Роман Іванович Сірко [Сірки] нар. близ. 1650 пом. після 1682

з 1660 до 1680 військове звання: 12 раз избирался кошевым атаманом

1672 військове звання: Кошевой атаман. Претендовал на гетманскую булаву, что поссорило его с новым гетманом Иваном Самойловичем и московской властью, которые сослали его в Тобольск за поддержку Дорошенка и связи со Степаном Разиным

1673 військове звання: Кошевой атаман. После возвращения из московской неволи до конца жизни был противником Москвы и Самойловича, отстаивал автономию Запорожья. В борьбе против агрессии Османской империи Сирко провёл более 55 успешных походов и ни одного не проиграл. На побережеье Чёрного моря и Крыма не раз брал Очаков, Белгород-Днестровский, Измаил, Килию, Тягиню (Бендеры), Арабат, Перекоп, даже Яссы

1676 військове звання: Кошевой атаман. Знаменитое письмо Запорожских какаков султану Османской империи Мехмету IV подписано Иваном Сирко, что показано на известной картине Ильи Репина

з 1677 до 1678 військове звання: Кошевой атаман. Участвовал в Чигиринских походах

1 вересня 1680 смерть: Возвращаясь из похода против Орды, он узнал об убийстве сыновей и жены, после чего заболел и поехал из Сечи за 10 вёрст на свою пасеку в село Грушевка, где умер 1 сентября. Похоронен около Чортомлицкой Сечи (теперь село Капуливка, Никопольский район, Днепропетровская область). Надпись на надгробной стелле атамана: «Р. Б. (Року божего) 1680 мая 4 Преставися рабъ Бож. Іоанъ Сѣрко Дмитровичъ атамань кошовий воска Запорозкого за его Ц. П. В. (Царского Пресветлого Величества) Федора Алексѣвича. Памят Праведнаго со похвалами»

Нотатки

По мнению большинства ученых, атаман – выходец из казацкого поселения Мерефы (сейчас Харьковская область). Согласно с распространенным представлением, настоящий запорожец не должен был жениться, а известная прическа – «оселедец» – символизирует присягу никогда не общаться с женщинами. Тем не менее, у Сирка была жена София, чьей судьбе, вероятно, можно посочувствовать. Кроме постоянного отсутствия мужа, который, не колеблясь, принимал участие во всех возможных вооруженных стычках, Софию даже брали в заложницы, чтобы повлиять на непокорного кошевого. Известно также, что Сирко пережил двоих сыновей, Петра и Романа, погибших в сражениях. В нескольких исторических источниках среди его родственников вспоминаются брат и два зятя атаманы – Иван Сербин и Иван Артемов.

Візуальне обстеження черепа показало, що йому був властивий дуже сильний розвиток м’язового рельєфу. Крім того, він характеризувався різкою брахікранією, низьким обличчям, широкими вилицями, невисокими орбітами, трохи випуклим носом. Поєднання брахікранії та значної ширини вилиць дає підстави припустити, що серед предків Сірка могли бути носії степового (кочівницького) антропологічного компонента.. Разом із цим в його зовнішності безумовно переважають риси центральноукраїнського типу.

Перше зі свідчень про діяльність Сірка – цікава, але й дотепер практично не задокументована історія участі полку запорожців у Тридцятилітній війні (1618 - 1648) на боці французів. У 1644 році Богдан Хмельницький як військовий писар Війська Запорозького у Варшаві зустрічався з послом Франції графом де Брежі. За рік був підписаний-таки договір-контракт і 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Калє.

Очолювали цих кондотьєрів полковники Сірко та Солтенко. Попереду їх чекали прецікаві події - облога і штурм неприступної іспанської фортеці Дюнкерк (яку називали „ключом від Ла-Маншу”). Останню неодноразово під час багатьох конфліктів намагалися взяти французи, але все безрезультатно... Козаки „розібралися” з супротивником за декілька днів.

Починаючи з 1654 по 1680 рік був найвідомішим полководцем України.

«Сірко - від Бога полководець», - говорили про нього козаки і недруги. Істинний син Запорожжя провів таку кількість походів, що хроністи не встигли все засвідчити, в окремі роки їх організовувалось по 2-3. Ось лише короткий перелік найрезультативніших: ходив з Косоговим на Перекоп проти татар, виграв велику битву з Керач-беєм, де проявив особисту відвагу, здійснив ряд морських походів за Дніпро і Буг, здобув перемоги під Корсунем, Уманню, Чигирином і успішно діяв проти кращого польського воєначальника С. Чернецького, витіснив його з України 1675 року, розгромив турків, які на Різдво спритно увірвались до Січі, того ж року здійснив похід на Крим, повністю зайняв його, взяв столицю Кримського ханства Бахчисарай та Ак-Мечеть (сучасний Сімферополь), розгромив хана у битві над Сивашем...

Сірко не раз командував великими військовими з'єднаннями, вражав сучасників винахідливою стратегією і тактикою. Виграв 55 великих битв - що не має аналогів у історії військового мистецтва.

Варто зазначити ще одну рису Сірка. Коли у Криму настала нищівна спека: посохли всі пасовища, гинули люди і худоба, кримський хан звернувся до Сірка пустити численні отари овець і людей на землі півдня України, щоб врятувати від загибелі свій народ. Сірко, не вагаючись, дозволив і всіляко сприяв цьому. Гетьман Самойлович докоряв Сіркові за цю акцію, мовляв, допомагаєш недругу християнства, бусурману, ворогу. Сірко відповів: «Коли б чорт, пане гетьмане, помагав людям у крайній нужді, то брезгувати тим не годиться, бо, кажуть люди, нужда закон міняє» (Летопись С. Величка, - К., 1851, т.11).

Польський король Ян Собеський писав: «Сірко - воїн славний і в ратному ділі великий здобутник». Сірко ходив з Богданом Хмельницьким морським походом на Трапезунд, а з 1646 року спільно з Хмельницьким вів переговори про участь козаків на чолі з Сірком у Французько-іспанській війні в протоці Па-де-Кале за взяття фортеці Дюнкерк, яку французи ніяк не могли відбити в іспанців. Давши морський бій іспанській ескадрі на підступах до Дюнкерка, Сірко з козаками взяв місто протягом однієї ночі. Пройшов Сірко і всю Визвольну війну українського народу проти шляхетської Польщі під знаменами гетьмана Б. Хмельницького. Тоді він близько зійшовся з героєм Визвольної війни легендарним Іваном Богуном, війська якого в складі козацько-селянської армії були свого роду національною гвардією України.

Зокрема, в битві під Жванцем Сірко діяв рішуче і сміливо, про це літописи зазначали під 1653 роком. Сірко був, як і Іван Богун, прекрасним стрільцем із лука й самопала і навіть на «повному скаку коня влучно бив птахів у небі, а звіра в полі, і рідко, коли вони рятувались від нього».

Гей, як крикнув та козак Сірко та на своїх хлопців: “Ой, сідлайте коней, хлопці, та поїдем до Криму в гості”. Та туман поле покриває, Сірко з Січі виїзжає. Ми думали, що то орли злітаються, Аж то військо, славне запорізьке, на кримську дорогу з’їзджається. Ми думали, що то сокіл летить, Аж то козак Сірко на кримську дорогу конем біжить. Ми ж думали, що то місяць зійшов, Аж то козак Сірко по кримській дорозі з козаками пішов. Ми ж думали, що то місяць сяє, Аж то Сірко з козаками та на кониках грає. Як дійшов Сірко та до кримської засади, Як крикнув козак Сірко до козацької громади: “Гей ви, хлопці! Та добрі молодці! Наступайте ж ви сміло! Беріть шаблі в руки та рубайте превражую силу!” Як пішли ж хлопці поміж ордою шататься, Стала орда та скрізь поза ними валяться. Ми ж думали, що то дуб та у лісі в’ється Аж то козак Сірко із ордою б’ється”.


Від дідів до онуків

Діди
Діди
Батьки
Семен Половець
народження: до 1613
смерть: після 1671
Батьки
 
== 3 ==
Іван Дмитрович Сірко
народження: близ. 1610
військове звання: з 1660 до 1680, 12 раз избирался кошевым атаманом
військове звання: 1672, Кошевой атаман. Претендовал на гетманскую булаву, что поссорило его с новым гетманом Иваном Самойловичем и московской властью, которые сослали его в Тобольск за поддержку Дорошенка и связи со Степаном Разиным
військове звання: 1673, Кошевой атаман. После возвращения из московской неволи до конца жизни был противником Москвы и Самойловича, отстаивал автономию Запорожья. В борьбе против агрессии Османской империи Сирко провёл более 55 успешных походов и ни одного не проиграл. На побережеье Чёрного моря и Крыма не раз брал Очаков, Белгород-Днестровский, Измаил, Килию, Тягиню (Бендеры), Арабат, Перекоп, даже Яссы
військове звання: 1676, Кошевой атаман. Знаменитое письмо Запорожских какаков султану Османской империи Мехмету IV подписано Иваном Сирко, что показано на известной картине Ильи Репина
військове звання: з 1677 до 1678, Кошевой атаман. Участвовал в Чигиринских походах
смерть: 1 вересня 1680, Возвращаясь из похода против Орды, он узнал об убийстве сыновей и жены, после чего заболел и поехал из Сечи за 10 вёрст на свою пасеку в село Грушевка, где умер 1 сентября. Похоронен около Чортомлицкой Сечи (теперь село Капуливка, Никопольский район, Днепропетровская область). Надпись на надгробной стелле атамана: «Р. Б. (Року божего) 1680 мая 4 Преставися рабъ Бож. Іоанъ Сѣрко Дмитровичъ атамань кошовий воска Запорозкого за его Ц. П. В. (Царского Пресветлого Величества) Федора Алексѣвича. Памят Праведнаго со похвалами»
== 3 ==
Діти
Петро Іванович Сірко
народження: близ. 1648, Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство
Іванівна Брюховецька
народження: 1666, Лохвица, Полтавский полк, Малороссия, Русское царство
шлюб: Роман Іванович Сірко , Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство
Роман Іванович Сірко
народження: близ. 1650, Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство
шлюб: Іванівна Брюховецька , Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство
військове звання: 1680, Иван Сирко послал сына Романа с сотней казаков на службу королю Речи Посполитой Яну III Собескому, который взял его после смерти отца под опеку
смерть: після 1682, Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство, Умер в Мерефе на глазах у матери
Іванівна Сірко
народження: близ. 1646, Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство
шлюб: Іван Юрійович Сербин
Іванівна Сірко
народження: близ. 1645, Мерефа, Харьковский полк, Малороссия, Русское царство
шлюб: Іванівна Артеменко
Діти

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами