Юрій Йосипович Тютюнник нар. 20 квітня 1891 пом. 20 жовтня 1930

З сайту Родовід

Запис:430057
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Тютюнники
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Юрій Йосипович Тютюнник
Батьки

Марина Федорівна Бойко (Тютюнник) [Бойки] нар. близ. 1855

Йосип Корнійович Тютюнник (Тютюник) [Тютюнники] нар. близ. 1855 пом. 1907

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Тютюнник Юрій Йосипович

Події

20 квітня 1891 народження: Будище, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія

шлюб: Віра Андріївна Левицька (Тютюнник) [Левицькі]

1918 народження дитини: Ольга Юріївна Тютюнник [Тютюнники] нар. 1918 пом. близ. 1932

20 жовтня 1930 смерть: Москва, РРФСР, СРСР

Нотатки

ТЮТЮННИК Юрій (Георгій) Йосипович (20.4.1891, с. Будище Звенигородського пов. Київської губ., тепер Черкаської обл. – 20.10.1930, м. Москва). Військовий і громадсько-політичний діяч, публіцист, викладач; член Всеукраїнської ради військових депутатів (з 10.6.1917) та Української Центральної Ради (1917), звенигородський кошовий Вільного козацтва, начальник штабу повстанських військ Головного отамана Херсонщини і Таврії Матвія Григор'єва (травень 1919), отаман повстанського загону (1500 козаків), командувач Київської і Волинської груп Армії УНР, заступник командарма Першого зимового походу (6.12.1919 – 6.5.1920), командир 4-ї Київської стрілецької дивізії (1920), в. о. командувача Армією УНР (1920), член Вищої військової ради Армії УНР, начальник Повстансько-партизанського штабу (1921), командарм Української повстанської армії Другого зимового походу (листопад 1921); військове звання – Генерального штабу генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни. Один з ініціаторів створення Першого сімферопольського полку ім. гетьмана Петра Дорошенка (1917). Делегат Другого українського військового з'їзду. Один з організаторів і керівників Звенигородсько-Таращанського повстання проти гетьмана Павла Скоропадського і німецької присутності в Україні (червень 1918). Арештований ЧК. Пішов на співпрацю з совєтською владою. Викладав у Харківській школі червоних командирів курс "Стратегія і тактика громадянської війни". Автор книги "З поляками проти Вкраїни" (Харків, 1924), спрямованої проти Симона Петлюри та "петлюрівщини". Автор праць з історії Визвольних змагань українського народу та сценаріїв кінофільмів, зокрема до кінофільму Олександра Довженка "Звенигора" (1928; у співавторстві з Михайлом Йогансеном і Олександром Довженком). У художньо-документальному фільмі "П.К.П." ("Пілсудський купив Петлюру") Тютюнник зіграв самого себе. Страчений.

Потім поїхали ми на Тарасові стежки – у Моринці і Кирилівку (тепер Шевченкове). Сфотографувались із малим Тарасом, що випасав при повороті на Будище металеве ягня. А тоді гайнули у Будище, де вродився Юрко Тютюнник, генерал-хорунжий Армії УНР. Постояли біля меморіальної плити на честь гарячого і часом немилосердного отамана... В околицях Будищ Юрко починав свої перші війни – тоді ще дитячі. "Часто будищанські пастухи, – згадував він, – оголошували “війну” пастухам сусідніх сіл. Ті “війни” рідко доходили до битв, (ми) лише маневрували, тобто одні гналися за іншими, а ті втікали, але було, що і голови розбивали один одному. Такі “війни” я любив – бігав дуже швидко і в разі невдачі мав всі шанси втекти від ворога”. І у вояцькому житті колись таке буде: рятуючи своє життя, Юрко Тютюнник двічі кине на полі бою відданих йому товаришів, останній раз на Волині, під час Другого зимового походу, в листопаді 1921-го... Заїхали центральною алеєю до маєтку пана Енгельгарда, де козачкував малий Тарас Шевченко. В навколишніх лісах напевно не раз ховалися з розмовами брати Тютюнники – Іван, Макар і найменший Юрко. Іван і Макар були членами революційних організацій, брали участь у нелегальній праці, за що й були 1902 року ув’язнені. Згодом, у революції 1905 – 1906 років взяв участь і п’ятнадцятилітній Юрко. “Почали горіти поміщицькі маєтки на Україні, – згадував він. – Зі своїми сільськими товаришами, за власною ініціативою, зробили і ми декілька підпалів економій, що були навколо села”...


Народився 20 квітня 1891 року в селі Будище Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії у селянській родині колишніх кріпаків Йосипа і Марини. По материнській лінії був онуком сестри Тараса Шевченка Ярини[1]. В сім'ї було 9 дітей, але дорослими стали 5 (чотири сини і дочка). Старші брати Юрка належали до партії соціалістів-революціонерів, відомої своїм терором проти імперського терору самодержавства.

Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані.

Був одружений. Дружина Віра Андріївна. Мав двох доньок.

На військовій службі з 1913 року. Спочатку служив у 6-Сибірському полку в Владивостоці.

З 1914 року брав участь у Першій світової війни в чині унтер-офіцера.

В жовтні 1914 року був тяжко поранений в голову в боях під Лодзем. Після лікування на короткий час отримав відпустку, після чого потрапив в запасний полк в місті Кременчук, а звідти знову до 6-го Сибірського полку, який тоді бився біля озера Нароч.

Командування полку запропонувалю Юрію, який на той час читав багато військової літератури, навчатися в військовому училищі. Після двомісячної підготовки він був скерований до Києва, де успішно склав іспити до 1-ї Київської гімназії. Потім був посланий на Кавказ, де в другій половині 1915 року закінчив військову школу в місті Горі Тифліської губернії. Зі школи знову поїхав в 6-й Сибірський полк. Був знову ранений — в руку. Після лікування потрапив до Сімферополя в 32 запасний полк де прослужив до Лютневої революції.

Після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російської армії. У березні-квітні 1917 року організатор «Першого Сімферопільського полку імені Гетьмана Дорошенка».

В середині травня 1917 року в Крим прибув Олександр Керенський, який запропонував Юрію перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу на високу посаду, але Тютюнник на той час не поділяв погляди Тимчасового Уряду і відмовився.

Робота серед українських мас не сподобалася сімферопольським меншовикам і вони послали донос на Тютюнника Керенському. Той видав наказ про переведення його в місто Катеринослав в 228 запасний полк. Але на той час Тютюнник вже був вибраний делегатом на Другий Всеукраїнський з'їзд, куди і виїхав, не дивлячись на заборону з'їзду Керенським. На всеукраїнському військовому з'їзді він був обраний членом Центральної Ради, залишився в Києві і почав працювати як член Українського Революційного центру, і залишаючись безпартійним, завжди підтримував найбільш радикальні течії у Центральній Раді. В цей час встановлюється його політичний світогляд. Він починає дивитися на Революцію на Україні як на Революцію національну.

Восени 1917 року організував у Звенигороді Кіш вільного козацтва, став його отаманом. Юрко Тютюнник з родинної світлини

Після захоплення Києва більшовиками у лютому 1918 року розгорнув Звенигородський кіш до 20 тисяч повстанців. У запеклих боях розгромив збільшовичену 8-у армію, зайняв Бірзулу і Вапнярку, роззброїв частину 2-го російського корпусу, кінну бригаду, розгромив у Бобринську 8-тисячну групу Михайла Муравйова.

До травня 1918 року контролював великі території Київщини і Херсонщини. Влітку і восени повстанці під командуванням Тютюнника вели бої з німцями і гетьманцями.

У лютому 1919 року частини Тютюнника об'єдналися з загонами Матвія Григор'єва, утворивши могутню військову групу (23 тисяч багнетів і шабель, 52 гармати, 20 бронепоїздів). Командування повстанською армією перебрав на себе М. Григор'єв, начальником штабу став Тютюнник. Повстанці разом з Червоною армією повели бойові дії проти денікінців та військ Антанти, зайняли у березні 1919 року Херсон і Одесу.

У травні 1919 року, зрозумівши суть більшовицької політики в Україні, Тютюнник і Григор'єв повернули зброю проти більшовицької Росії. Після загибелі командувача армії у липні 1919 року Тютюнник на чолі частини Повстанської армії прибув до Жмеринки і приєднався до Армії УНР. Влітку 1919 року очолював групу в запеклих боях на більшовицькому фронті. Спільно із 3-ю Залізною, 2-ю Волинською дивізіями і 2-ю Галицькою бригадою частини під командуванням Тютюнника визволяли Житомир, а потім через Брацлав, Гайсин, Христинівку, Умань вийшли в район Шполи.

У кінці серпня 1919 року частини Тютюнника протистояли Південній групі Йона Якіра, а в жовтні-листопаді — денікінському корпусу генерала Якова Слащова.

З 6 грудня 1919 року — по 5 травня 1920 року Тютюнник брав участь у Першому зимовому поході як помічник генерала Михайла Омеляновича-Павленка на чолі Київської (Стрілецької) дивізії, з якою воював проти більшовиків до осені 1920 року.

Після інтернування українських частин у Польщі Тютюнник не склав зброї. Влітку і восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. Операція була проведена у листопаді 1921 року, однак закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу Базару на Житомирщині.

16 червня 1923 року після переправи через Дністер генерал-хорунжого Юрка Тютюнника заарештовано. Для широкої публіки повідомлено, що він здався добровільно. Уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився. Поселився у Харкові. Спочатку викладав у Харківській школі червоних старшин і працював у ВУФКУ сценаристом (сценарій фільму «Звенигора», спільно з Майком Йогансеном і Олександром Довженком). У художньо-документальному фільмі «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру») Юрій Тютюнник зіграв самого себе.

12 лютого 1929 року заарештований в Харкові і висланий до Москви. Смертний вирок поставила колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року. Розстріляний 20 жовтня 1930 року.


24 квітня 1891 року у хліборобській родині Йосипа Корнійовича Тютюнника (Тютюника) народився четвертий син.


Від дідів до онуків

Діди
Тарас Григорович Шевченко
народження: 25 лютого 1814, Моринці, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
хрещення: 28 лютого 1814, Моринці, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
смерть: 10 березня 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія
поховано: 5 травня 1861, Чернеча гора, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Микита Григорович Шевченко
народження: 1811, був старшим братом Тараса
смерть: близ. 1870
Марія Шевченко
народження: 1819, наймолодша сестра Тараса
смерть: 1846
Катерина Григорівна Шевченко (Красицька)
народження: 1804, Російська імперія, старша сестра Тараса
шлюб: Антон Григорович Красицкий
смерть: 1848, Зелена Діброва, Російська імперія
Марія Шевченко
народження: до 1814, старша сестра Тараса
Йосип Григорович Шевченко
народження: 1821, молодший брат Тараса
шлюб: Мотрона Григорівна Шевченко
смерть: 1878, загинув у русько-турецькій війні
Ярина Григорівна Шевченко (Бойко)
народження: 1816, молодша сестра Тараса
шлюб: Федір Кіндратійович Бойко
смерть: 1865
Діди
Батьки
Іван Федорович Бойко
народження: 1845
Йосип Корнійович Тютюнник (Тютюник)
народження: близ. 1855
смерть: 1907
Батьки
 
== 3 ==
Юрій Йосипович Тютюнник
народження: 20 квітня 1891, Будище, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
шлюб: Віра Андріївна Левицька (Тютюнник)
смерть: 20 жовтня 1930, Москва, РРФСР, СРСР
== 3 ==
Діти
Ольга Юріївна Тютюнник
народження: 1918
смерть: близ. 1932
Діти

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»