УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Яків Миколайович Шульгин нар. 19 лютого 1851 пом. 14 лютого 1911

З сайту Родовід

Запис:557025

Рід	Шульгини
Стать	чоловік
Повне ім’я від народження	Яків Миколайович Шульгин
Батьки ♂ Микола Якович Шульгин [Шульгини] нар. 1818 пом. 1857 ♀ Є. Рудиковська (Шульгина) [Рудиковські] нар. 1824
Вікі-сторінка	wikipedia:uk:Шульгин_Яків_Миколайович

Події

19 лютого 1851 народження: Київ, Російська імперія

народження дитини: ♀ Надія Яківна Шульгина (Іщук) [Шульгини]

народження дитини: ♂ Микола Якович Шульгин [Шульгини]

шлюб: ♀ Любов Миколаївна Устимович (Шульгина) [Устимовичі] нар. 1865 пом. 1945

30 липня 1889 народження дитини: Софине, Хорольський повіт, ♂ Олександр Якович Шульгин [Шульгини] нар. 30 липня 1889 пом. 3 березня 1960

1894 народження дитини: ♂ Володимир Якович Шульгин [Шульгини] нар. 1894 пом. 29 січня 1918

14 лютого 1911 смерть:

Нотатки

Я́ків Микола́йович Шульги́н (*19 лютого 1851 — ↑(14 січня) 1911) — історик, педагог, громадсько-культурний діяч родом з Києва, співтворець культурного відродження України кінця 19 — початку 20 століть.

В 1874 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, учень В. Антоновича й М. Драгоманова і співр. вид. останнього («Громада»), на яке пожертвував свій спадок. У Києві Ш. був співробітником «Старої Громади», викладачем київ. й одеських гімназій. За нац.-культ. діяльність 1879 був заарештований і засланий на 4 pp. на Сибір. Згодом працював у банку в Єлисаветграді. З 1899 повернувся до Києва, де знову викладав історію у гімназіях, співробітничав у «КСт.», брав участь у видавництві «Вік». Ш. був Д. чл. НТШ у Львові, чл. Історичного Товариства Нестора Літописця та членом-засновником і перші роки секретарем Українського Наукового Товариства у Києві.

Автор праць з історії Лівобережної України 17 — 18 вв. У ЗНТШ (т. 29 — 31) під криптонімом Л. Ч. появилася його історична розвідка «Україна після 1654 р.» (1899). На основі раніше не використаних джерел (Коденська кн.) написав історію Коліївщини «Очерк Колиивщины по неизданным и изданным документам 1768 и ближайших годов» («КСт.», II — VII, 1890, і окреме видання, також укр. переклад як XX т. «Руської Іст. Бібліотеки»); «Правда о Колиивщине польского историка Корзона»; ст. в «КСт.»: «Павел Полуботок, полк. черниговский» (1890), «Несколько слов о Правобережной Украине в половине XVIII в.» (1891), рецензії в ЗНТШ, «Правді», «Світлі».

Син Володимир Шульгін (1894 — 1918) — студентський та громадський діяч. Загинув у бою під Крутами.

Народився в м. Києві в сім’ї урядовця. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету (під керівництвом В. Антоновича). З 1874 р. учителював у київських та одеських гімназіях. Був членом київської Cтарої громади, співробітничав у збірнику «Громада». Підтримував зв’язки з гуртком М. Драгоманова в Женеві та народницьким гуртком І. Ковальського. У 1879 р. заарештований і засланий до м. Єнисейська. 1883 р. повернувся в Україну, працював у банку в м. Єлисаветграді (нині м. Кіровоград). З 1899 р. жив у Києві, викладав історію в гімназіях, співробітничав у журналі «Киевская старина». Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Історичного товариства Нестора-літописця, один із засновників і секретар Українського наукового товариства в м. Києві.

http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/395d0ce575001892/

Коли б у каталозі було зазначено, що сорочка гетьмана Павла Полуботка належала родині Шульгиних чи Устимовичів – все було б логічно. Нагадаю, що з 1893 по 1899 рік контролером Єлисаветградського відділення Державного банку Росії працював відомий історик-українофіл Яків Миколайович Шульгин (1851-1911) - батько Олександра (першого міністра іноземних справ УНР) та Володимира (героя Крут, який народився в Єлисаветграді) Шульгиних. Їхня мати – Любов Миколаївна Шульгина (уроджена Устимович) (1865-1945) походила з давнього козацько-старшинського роду. Вона, відзначають дослідники, є прямим нащадком гетьмана Павла Полуботка і непрямим гетьмана Данила Апостола. Любов Устимович закінчила Вищі Жіночі Курси, учителювала на Полтавщині, брала участь у діяльності Київської Громади. Про неї казали, що вона «жила Україною і для України»; мала великий вплив чоловіка (хоча була молодшою від нього на 14 років!). Не випадково, Яків Шульгин мав такі псевдоніми – „Л.Ч.” і „Любчин чоловік”. Улюбленій дружині він присвятив одну з своїх кращих історичних праць „Павло Полуботок, полковник Чернігівський” (1890). От у кого в Єлисаветграді могла зберігатися безцінна реліквія – сорочка гетьмана Полуботка! Припускаю, що покидаючи Єлисаветград, Шульгини з якихось причин не стали забирати її до Києва й віддали на зберігання своїм добрим знайомим Дроботковським.