Юрій Михайлович Міхновський нар. 1866 пом. 1937

З сайту Родовід

Запис:735776
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Міхновські
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Юрій Михайлович Міхновський
Батьки

Михайло Міхновський [Міхновські]

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Міхновський_Юрій_Іванович

Події

1866 народження:

1937 смерть:

Нотатки

Зберігся і паспорт Марії Михайлівни, зареєстрований Старокиївським поліцейським управлінням за адресою: Київ, вул. Софіївська, 18. Відомий факт, що її брат Юрій Михайлович Міхновський (розстріляний більшовиками в 1937 році у справі «Міхновського-Лепківського» як засновник і ідеолог Української Автокефальної церкви) жили на цій вулиці в двох кроках від Софійського Собору, настоятелем якого до Жовтневого перевороту і був Юрій Михайлович.

Таким чином в історії моєї сім'ї тісно зв яззони дві глобальних історично значимих трагедії – цивільне і духовне фіаско української національної ідеї 20-го століття під гнітом більшовицької агресії.

По спогадах бабусі, ще до 1937 р. вони з дідом бували в гостях у його родичів Міхновських, що жили на вул. Лютеранської. (Там до арешту проживав священик Юрій Михайлович Міхновський – дядько мого діда). А потім – зась – зустрічатися з усілякими родичами перестали.

Юрій Іванович Міхновський (1868 — 1937), церковний діяч, архієпископ УАПЦ, брат Миколи Міхновського - видатного українського політичного та громадського діяча. З 1894 свящ. у Золотоноші (Полтавщина), на Соборі 1921 висвячений на єп., згодом архієпископ Чернігівський (1921 — 22). У 1923 — 31 без церк. округи як парафіяльний свящ. служив на Полтавщині. З 1931 перебував у Києві, де виконував обов'язки настоятеля Св. Софії. 1937 був заарештований і розстріляний.

Міхновський Юрій Михайлович (1866, м-ко Піщане Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 1937) — настоятель київського Софійського собору. Розстріляний радянською владою.

Народився в сім’ї священика. Навчався в духовному училищі, пізніше — в Полтавській духовній семінарії. У 1889 р. вчителював у Піщаному. У 1889—1891 рр. був дяком у церквах містечок Ірклієва, Домонтова, Нових Cанжарів, м. Золотоноші. У 1894 р. отримав сан священика. З 1895 р. служив у церкві с. Комарівки на Полтавщині, у 1895—1908 рр. — у с. Богданах Золотоніського пов., пізніше — в містечках Жовнині та Бубнівській Cлобідці. З 1917 р. — настоятель Прохорівської парафії Золотоніського пов. У 1921 р. брав участь у Всеукраїнському православному церковному соборі; під час собору отримав сан архієпископа чернігівського (УАПЦ) з кафедрою при Борисоглібському храмі в Чернігові. У 1922 р. переведений до Золотоноші, де очолив повітову церковну раду (в складі 10 парафій); у 1926—1927 рр. знову призначений настоятелем Прохорівської парафії. Після «самоліквідації» УАПЦ і об’єднання частини її парафій (1930) увійшов до складу ієрархії Української православної церкви (на чолі з митрополитом І. Павловським). На початку 1930-х рр. переїхав до Києва. Протягом 1932—1933 рр. був настоятелем Cофійського собору; під час перебування на цій посаді брав активну участь в організації допомоги голодуючим. У 1934 р. служив в Успенській церкві (Богородиці Пирогощі) на Подолі; водночас виконував обов’язки вікарія митрополита І. Павловського. Після закриття церкви (1935) перейшов з митрополичою кафедрою до церкви св. Миколи Притиска на Подолі; після її закриття (1936) був позбавлений права служити. Протягом 1936—1937 рр. здійснював у Києві збирання підписів за відкриття в місті хоча б одного храму; у 1937 р. заарештований, звинувачений у створенні «антирадянської фашистської організації українських церковників», розстріляний.


Від дідів до онуків

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»