Надія Матвіївна Наталка Полтавка Симонова (Кібальчич) нар. 1856 пом. 1918

З сайту Родовід

Запис:783549
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Симонови
Стать жінка
Повне ім’я
від народження
Надія Матвіївна Наталка Полтавка Симонова
Зміни прізвища Кібальчич
Батьки

Надія Михайлівна Білозерська [Білозерські]

Матвій Терентійович Номис Симонов [Симонови] нар. 17 листопада 1823 пом. 26 грудня 1900

Події

1856 народження:

шлюб: Костянтин Кибальчич [Кибальчичі]

8 травня 1878 народження дитини: Надія Костянтинівна Кибальчич [Кибальчичі] нар. 8 травня 1878 пом. 19 вересня 1914

1918 смерть:

Нотатки

Кибальчич, Надія Матвіївна родилася у Лубнах 1856 року. Там, відай, і вчилася, під опікою батька. Заміж вийшла, правдоподібно, за вченого хіміка, українського письменника Миколу Кибальчича (писав під псевдонімом Дорошенко; твердження про це подружжя непевне, однак рід Кибальчичів у ті часи, здається, більше мужчин і не мав). Микола Кибальчич за виготовання бомб, по атентаті на царя Олександра II, разом з графинею Софією Перовською, Желябовим та інш. російським урядом був покараний смертю, 1881 р., у віці 27 літ. Кибальчичі мали одну лиш дочку, урод. 1878 року, також Надію, знану авторку оповідань і поезій. Надія Миколаївна Кибальчич, замужня за лікарем, українським діячем Козловським, померла у 1916 році, зовсім ще молодою, то небагато написала. Її мати, Надія Матвіївна, писала під псевдонімом Наталка Полтавка. З праць матері велику популярність здобула п’єса "Катерина Чайківна". Багато інших праць, мабуть, пропало у роках революції ще не друкованими. Умерла Надія Матвіївна у революційні часи, 1918 року. Син або небіж Надії Миколаївни Кибальчич-Козловської у 1921 році був начальником артилерії Кронштадту і разом з моряками-українцями під проводом Петренка у березні того року підняв повстання, криваво задушене радянською владою.

А ось спогади Надії Кибальчич, які вона назвала «Мои детские воспоминания», що звичайно ж, написані під впливом матері, Надії Білозерської і батька, їй не було і п'яти років, коли поет помер. Вона й наголошує на цьому:«... его образ так не врезался бы в мою память и не запал так глубоко в мою душу, если бы не то великое уважение, не та искренняя сердечная любовь и глубокое сочувствие к нашему поэту, которые постоянно жили в среде, где я росла». Крім усього, спогади Надії Кибальчич цікаві своєю безпосередністю, бо ми бачимо Тараса Шевченка очима дівчинки-дитини:

«...передо мной стоит большой, лысый, усатый дядя и добродушно улыбается своими ясными глазами.

— Дядя Кобзарь! — воскликнула я радостно и вмиг повисла у него на шее.

Что и говорить, дети любили Кобзаря! Недаром он говорил себе: «Кого любят дети, тот, значит, еще совсем не пропащий человек!»

Знайомі вже нам слова із спогадів Варвари Матвіївни Пашковської, записаних її сестрою Стефанією Крапівіною (в її будинку на Пріорці Шевченко прожив два тижні). І не будемо піддавати їх сумніву, чи сперечатися, хто у кого запозичив цей вислів. Віримо, він, справді іде від Тараса, який любив дітей, що запам'яталось багатьом сучасникам. Так само це підтверджується дальшою оповіддю Наді про приїзди поета літом до них на дачу у Стрельню: «...возьмет бывало меня и мою младшую сестру Маню (меня он называл «моє маленьке», а мою сестру «моє велике») и пойдет с нами гулять... мы с сестрой веселые и юркие, как воробышки неутомимо бегали по лужайке, собирая пахучие яркие цветы, и охапками носили их дяде Кобзарю. ...Он поднимал голову и, тихо усмехаясь, гладил нас рукой по стриженым головкам.»

Надія Матвіївна Симонова (її батько Матвій Терентійович, етнограф, письменник, фольклорист, відо мий під псевдонімом Номис), в заміжжі Кибальчич, пізніше стала дитячою письменницею і взяла ім'я Наталка Полтавка. Бачимо, що ці люди дійсно любили і поважали Тараса Шевченка, їм не було потреби поширювати і, тим більш, публікувати плітки. Вони, навпаки, бажали захистити від них дороге їм ім'я. Наталка Полтавка, друкуючи свої спогади у 1887 році у «Киевской старине» сама від себе не сказала нічого негативного про Ликеру, але згадала її ось в якому контексті: «Видится мне еще, будто сквозь сон, как он в другой раз сидел у этого самого рва на лужайке и, закрыв лицо руками, горько плакал, а мы с сестрой, испуганные и опечаленные, молча стояли перед ним, неудомевая, о чем это он плачет... припоминается мне также девушка в корсетке с темно-русыми косами, по имени Лукерья, которая, как я потом узнала, была помолвлена с Шевченком...».


Від дідів до онуків

Діди
Діди
Батьки
Матвій Терентійович Номис Симонов
народження: 17 листопада 1823, Заріг
шлюб: Надія Михайлівна Білозерська
смерть: 26 грудня 1900, Лубни
Батьки
 
== 3 ==
== 3 ==
Діти
Надія Костянтинівна Кибальчич
народження: 8 травня 1878
смерть: 19 вересня 1914
Діти

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»