Михайло Васильович Семенко нар. 31 грудня 1892 пом. 23 жовтня 1937

З сайту Родовід

Запис:786725
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Семенки
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Михайло Васильович Семенко
Батьки

Василь Леонтійович Семенко [Семенки]

Марія Степанівна Проскурівна Проскура (Семенко) [Проскури] нар. 15 червня 1860 пом. 1945

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Семенко_Михайль_Васильович

Події

31 грудня 1892 народження: Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія

народження дитини: Ірина Михайлівна Семенко [Семенки]

1917 шлюб: Лідія Іванівна Горенко (Семенко) [Горенки]

1927 шлюб: Наталія Михайлівна Ужвій (Семенко) [Ужвії] нар. 27 серпня 1898 пом. 22 липня 1986

1927 розлучення: Лідія Іванівна Горенко (Семенко) [Горенки]

до 1927 народження дитини: Ростислав Михайлович Семенко [Семенки] нар. до 1927

1927 народження дитини: Михайло Михайлович Семенко [Семенки] нар. 1927 пом. 13 грудня 1951

1933 розлучення: Наталія Михайлівна Ужвій (Семенко) [Ужвії] нар. 27 серпня 1898 пом. 22 липня 1986

23 жовтня 1937 смерть: Київ, УРСР, СРСР, розстріляний

Нотатки

Миха́йль Семенко́ (Миха́йло Васи́льович Семе́нко, * 19 (31) грудня 1892 [1], село Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, нині Миргородський район, Полтавська область — †23 жовтня 1937, Київ) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), невтомний організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань. Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив свіжі (навіть епатажні) образи й творив нові слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу.

Син письменниці Марії Проскурівни.

Жертва сталінського терору.

1892, 31 грудня — Михайло Семенко народився в місті Хорол на Полтавщині, батько був волосним писарем. Учився в реальному училищі в Хоролі, потім у Кременчуці.

У 1910-1913 роках — студент Петербурзького психоневрологічного інституту. Після вибуху Першої світової війни Михайля відправили служити телеграфістом на Далекий Схід, до Владивостока. Там зустрів свою майбутню дружину, Лідію Горенко — вона була з родини тамтешніх українських переселенців.

Перше ж видання — восьмисторінкова брошура "Дерзання" — викликає скандал у літературних колах. Щоб оновити мистецтво, треба зруйнувати дощенту все попереднє. Важливо також скинути колишніх кумирів. А хто, як не Тарас Шевченко, уособлює всю попередню літературу. Отже, у найпершій власноруч виданій книжці Семенко вміщує маніфест "Сам". "Ей, ти, чоловіче, слухай сюди!.. Ти підносиш мені засмальцьованого "Кобзаря" й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно... Чоловіче, мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось… А ти вхопивсь за свого "Кобзаря", від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш, його захистить твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння. Чоловіче, час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченкові в записках наукових товариств… Як я можу шанувати тепер Шевченка, коли я бачу, що він є під моїми ногами?.. Я палю свій "Кобзар" — пише 21-річний Михайль Семенко в лютому 1914-го.

У грудні 1917-го вони повертаються в Україну.

1918 — видав у Києві збірки "П'єро задається", "П'єро кохає" і "Дев'ять поем". Наступного року у створеному ним видавництві "Фламінго" надрукував свої "П'єро мертвопетлює", "Bloc-notes" і "В садах безрозних", поему "Ліліт". Став редактором журналу "Мистецтво", де вийшли "ревфутпоема" "Тов. Сонце" та "Дві поезофільми". Критика починає хвалити тексти — за те, що вони "революційно-активні". 1922-го засновує літературне угрупування "Аспанфут", живе в Харкові, багато пише. Проголошує, що "поезія вмирає від старости, сумний кінець таїться в самій істоті цього старечого організму", тому вдається до "поезомалярства" — створює графічні композиції зі слів. У цей час співпрацює з театром "Березіль" Леся Курбаса.

1921 — народжується донька Ірина. "Свою першу дружину-вчительку Семенко називав "просвітянкою", бив нещадно за те, що в школі вона вчить дітей любити Шевченка, не генія — Семенка. Сусіди пробували заступитися, але і їм діставалося, — описує подружнє життя поета Оксана Буревій, донька його колишнього приятеля Костя Буревія. — Дитину Семенкова дружина не наважувалася тримати вдома. Дівчинка плакала — Михайль скаженів. Тому хвора дитина місяцями перебувала в дитячому будинку-санаторії". Хтозна, наскільки це відповідає дійсності, бо саме Ірина Семенко стала найпроникливішим дослідником батькової поезії. Сам він присвятив їй вірша.

1927 — розлучився з Лідією Горенко, від якої на той час мав ще сина Ростислава. Одружується з акторкою Наталею Ужвій, з якою розійдеться через 9 років, за рік до смерті. "Тепер бійки і скандали приймала на себе велика артистка "Березоля", — свідчить Оксана Буревій. — Усі в "Слові" (письменницький будинок у Харкові. — "ГПУ") про це знали, але вгамувати сердитого Семенка ніхто не міг. Вдача в нього була лиха. Він не міг, та й не хотів себе стримувати". Син Михайло від цього шлюбу помер 14-річним від менінгіту.

1937, 24 жовтня — розстріляний за звинуваченням в "активній контрреволюційній діяльностi". За вісім місяців до того заарештований у Києві. Оскільки поет значну частину часу проводив також у Харкові, ордери на арешт були виписані в обох містах.

1-й поверх, Кв. 39. Поет-футурист Михайль (Михайло) Семенко. Мав дружину-красуню, Наталю Ужвій, та двоє дітей. Певні причини призвели подружжя до розлуки. Не останньою з них було пияцтво. Споювали Семенка друзі-приятелі: Антін Дикий та Олекса Полторацький, "які від п'яного Семенка довідувались багато такого, що потім стало важким обвинувачувальним матеріалом у його процесі". Розлучившись з Н.Ужвій, М.Семенко жив то в Києві, то в Харкові. Його арештували у поїзді, 25 чи 26 квітня 1937 р. Півроку мордування й вирок від 23 жовтня 1937 р. - розстріл. Стратили не гаючись - того ж дня.


Від дідів до онуків

Діди
Діди
Батьки
Платон Степанович Проскура
народження: 1874, село Кибинцы
Марія Степанівна Проскурівна Проскура (Семенко)
народження: 15 червня 1860, Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: Василь Леонтійович Семенко
смерть: 1945
Батьки
 
== 3 ==
Наталія Михайлівна Ужвій (Семенко)
народження: 27 серпня 1898, Любомль, Російська імперія
шлюб: Михайло Васильович Семенко
розлучення: Михайло Васильович Семенко
смерть: 22 липня 1986, Київ, УРСР, СРСР
поховано: 23 липня 1986, Байкове кладовище, Київ, УРСР, СРСР
Михайло Васильович Семенко
народження: 31 грудня 1892, Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: Лідія Іванівна Горенко (Семенко)
шлюб: Наталія Михайлівна Ужвій (Семенко)
розлучення: Лідія Іванівна Горенко (Семенко)
розлучення: Наталія Михайлівна Ужвій (Семенко)
смерть: 23 жовтня 1937, Київ, УРСР, СРСР, розстріляний
== 3 ==
Діти
Михайло Михайлович Семенко
народження: 1927
смерть: 13 грудня 1951
Діти

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»