Микола Іванович Шмінке

З сайту Родовід

Нотатки

У 1866 р. Валентина Андріанівна померла, а Чепурківську маєтність поділили її дочки: Емілія Петрівна, вдова колезького радника Миколи Сєрова, та Марія Петрівна, вдова колезького радника Івана Шмінке. Емілії Петрівні дісталась садиба їх батьків з усіма будівлями і садом та 369 десятин землі, а Марії Петрівні - 118,66 дес. землі. Емілія Петрівна весь час мешкала в Чепурківці.

В 1886 р. вона здала в оренду свій будинок, а згодом продала всю садибу Пирятинському земству для лікарні. Померла вони в 1898 р. Марія Петрівна Шмінке мешкала на Уралі в Єкатеринбурзькому повіті, мабуть, там і померла. І тільки її син Микола Іванович Шмінке вирішив переїхати з Уралу на батьківщину предків своєї матері (батько його, мабуть, був німецького походження).

У 1882 р. він був зафіксований тут як тимчасовий мешканець, а в 1887 р. був одружений і мав сина Олега - жив постійно в Чепурківці. Він створив тут хорошу садибу: побудував добротний житловий будинок і господарські приміщення.

За свідченням документів Пирятинського райземвідділу 1925-1926 р.р. (філіал Чернігівського облархіву в м. Прилуки, фонд Р-5498, оп. І, спр. 690), садиба Шмінке була розташована на краю села Чепурківки на березі р. Сухої Оржиці і займала площу 5,61 га, з яких 1,1 га - під садибою, 1,7 га - під садом (в якому налічувалося більше 130 різних фруктових дерев), 2,8 га - під парком.

За садибою Шмінке було вже чепурківське поле, за яким починався хутір Саївка.

• http://grebenka.com/index/serbinivka_chepurkivka_serbinivska_silska_rada_grebinkivskij_rajon/0-480

Від дідів до онуків