Володимир Іванович Косовський

З сайту Родовід

Запис:845472
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Косовські
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Володимир Іванович Косовський
Батьки

Іван Косовський [Косовські] пом. 1938

Євгенія Ісакіївна Корж [Коржі]

Події

народження дитини: Ольга Володимирівна Косовська (Рошкулець) [Косовські]

Нотатки

Під час Другої світової війни, коли на Київщину прийшли з Заходу українські патріоти, юний веприківський поет Володимир Косовський вступив в ОУН. Його мати співала в хорі Кирила Стеценка. А батько Іван Косовський під час Першої світової війни закінчив школу прапорщиків, 1918 року був військовим комендантом міста Василькова на Київщині. Його розстріляли 1938 року.

Під час німецької окупації була розібрана огорожа на могилі Кирила Стеценка. Уночі 24 травня 1942 року юні поети-оунівці Володимир Косовський та Андрій Кравець-Кравченко встановили на могилі Стеценка березовий хрест зі своїми віршами. Але якийсь поліцай забрав той хрест з могили.

1944 року Володимира Косовського засудили до 20 років концтаборів. Звільнившись після смерті Сталіна, він повернувся в рідний Веприк і працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту. Володимир Косовський домігся встановлення пам’ятника на могилі Кирила Стеценка, організував його музей і вісім років працював на громадських засадах його директором. Але з’явилися непрохані гості з КДБ, звинуватили Косовського в націоналістичному впливові на молодь і звільнили з посади директора музею. Також його звинуватили в тому, що він розмовляє з дітьми українською мовою, у своєму дворі посадив «националистические кустарники» (калину), а доньці Олі справив «националистическую свадьбу» (весілля з усіма українськими звичаєво-традиційними обрядами). Від повторного арешту Косовського врятувало, як говорили, те, що його медичні послуги буди потрібні і чекістам, котрі присилали до нього своїх родичів на лікування.

Лише під час перебудови В.І. Косовський обійняв посаду старшого наукового співробітника Музею-садиби К.Г. Стеценка. Почали виходити книги його поезій і публіцистики. У 1987 році Володимир Косовський започаткував у Веприку обласний фестиваль «Пісенні дзвони». А 29 травня 2000 року подвижник української культури Косовський помер, трохи не доживши до свого 77-річчя. Його поховали поруч із могилою Стеценка, як він і заповідав.


Від дідів до онуків

Персональні інструменти
захист приватності
Джерельна довідка за населеним пунктом