Павло Григорович Безпощадний Іванов нар. 29 червня 1895 пом. 25 травня 1968

З сайту Родовід

Запис:925210
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Іванови
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Павло Григорович Безпощадний Іванов
Батьки

Григорий Иванов [Ивановы]

Юлія Олександрівна ? (Безпощадна) [?]

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Безпощадний_Павло_Григорович

Події

29 червня 1895 народження: Всеславль, Брянський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія

народження дитини: Віра Павлівна Безпощадна [Безпощадні]

шлюб: Єлизавета Абрамівна ? (Іванова) [?]

1943 народження дитини: СССР, Олексій Павлович Іванов-Безпощадний [Іванови-Безпощадні] нар. 1943

25 травня 1968 смерть: Горлівка, Донецька область, РРФСР, СРСР

Нотатки

Павло́ Григо́рович Безпоща́дний (29 червня (12 липня) 1896, Всеславль, Смоленська губернія, Російська імперія — 25 травня 1968, Горлівка, Донецька область, УРСР, СРСР) — український, європейський, російський і радянський поет. Автор крилатого вислову: "Донбас ніхто не ставив на коліна. І нікому поставить не дано!"

Народився 29 червня (12 липня) 1896 року в селі Всеславль Смоленської губернії (нині село Сеславль, Брянська область) в сім'ї селянина-бідняка. Його матір звали Юлія Олександрівна. Його дід був кріпаком. У майбутнього поета було сімнадцять рідних братів і сестер. Через скруту його батько переїжджає на Донбас, де вмирає після травми, отриманої в шахті. За іншої інформації, у нього не було батька, а був вітчим Грігорій Борісов. У 1907—1917 роках Павло працює вибирачем породи, лампоносом, вагонником, коногоном на Селезнівських рудниках (нині місто Перевальськ).

Критикой назван донбасским Бернсом, певцом шахтёрского труда. Хотя в современных условиях, его патриотические стихи не воспринимаются, но искренняя пейзажная лирика и поэтизация рабочих будней — актуальны.

Умер 25 мая 1968, года в Горловке.

Упоминания

- Повесть эту сначала печатать не хотели. Но отец, прочтя ее в 1938-м, заявил: «Дай вам Бог всем так писать, как написал этот человек. Если не опубликуете это - исключайте меня из редколлегии». И отстоял Жарикова. А годы спустя дядя Леня включил в ее расширенный вариант эпизод, рассказанный папой, - вспоминает Вера Беспощадная, дочь легендарного донбасского поэта.

- Я узнал, что Беспощадный работал не только в шахте, но и на Алчевском металлургическом заводе заливщиком кокса. Там в цехе был мастер-бельгиец, презиравший русских рабочих. Он знал только три слова порусски: «лей», «скоро» и «своличь». Мастер издевался над мальчиком Пашей Ивановым (Беспощадный - псевдоним, переросший в фамилию. - Прим. А.К.), взаимная вражда дошла до того, что однажды Паша не выдержал и облил мастера водой из пожарной кишки. Павел Григорьевич обрадовался, когда впоследствии увидел этот эпизод в одной из глав «Повести о суровом друге». Он был щедр на подсказки и охотно раздавал огромный багаж собственных жизненных наблюдений, - делился Жариков.


Від дідів до онуків

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами