УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Рід:Щербини

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Щербини (рос. Щербины, Щербинины) - (старо)руський і (мало)російський, козачий і український, а також (велико)російський рід (роди).

В реєстрах Війська Запорозького представники роду згадуються з початку XVII ст., в середині XVII ст. з цього роду вийшло кілька козацьких отаманів. В XVIII-XIX ст. частина представників роду переселилась на Кубань, нині ж люди з прізвищем Щербина проживають у багатьох країнах світу, в т.ч. Україні, Росії, Казахстані, США, країнах ЄС.

[ред.] Походження

Щербою у козаків Подніпров'я називалась риба (див. фільм "Пропала грамота"), а щербиною - юшка (суп, уха) з риби.

Ця сторінка перекладена частково.

Допоможіть проекту і завершіть її переклад!

Існує легенда, що рід Щербин зародився як рід волхвів в племені дулібів. Прізвище зустрічається серед шляхти, козаків, міщан, селян. В Запорізській Січі деякий час існував Щербинівський курінь.

Щербини - руський дворянский рід, відомий з середини XVII сторіччя і записаний в VI частину родословної книги Харьковскої губернії. Є декілька інших родів Щербин більш пізнього походження.

Щербини також записані в 3-тю частину книги дворянства Чернігівської губернії.

http://rodovoyegnezdo.narod.ru/Chernigov/noblehernigov.htm

Відразу після легендарного Івана Сірка кошовим на Сечі був Іван Щербина. Його іменем названий Щербинівський район - самий північно-західний район Краснодарського краю, від станиці Старощербинівки - Щербинівського куреня, одного з 38 куренів Чорноморських козаків, який був переселений на Кубань в травні 1794 року. В «Реєстрі Войска Запорозького після Зборівського договору с королем польским Яном Казимиром від 1649 року жовтня 16 дня» Щербини присутні в кожному полку.

Деякі з гілок роду Щербин отримали прізвище Щербиніни, Щербинини (тобто діти і внуки Щербин). Напр. Иван Щербина, дьяк кн. Михаила Андреевича Верейского, 1475 г.; Василий Игнатьевич Щербина, конец XV в.; от него - Щербинины; Василий Иванович Дородный [см. Дородный] Щербинин, в 1550 г. получил поместье под Москвой, казнен в 1570 г.

Згадуються Щербини і у складі козаків Лубенського полку.

[ред.] Щербини, Переяславський полк

Іван Щербина - значковий товариш Переяславського полку, мав двір приїжджий у с.Козинці Терехтемирівської сотні.

http://referatu.net.ua/newreferats/17/183859/?page=3

[ред.] Щербини на Харківщині

Сотник Василий Щербына Сотник Павел Щербына Сотник Григорий Щербына Сотник Степан Щербына

http://rodovoyegnezdo.narod.ru/Izum1767/nobleIzum1767.htm

[ред.] Щербини на Прилуччині

На Прилуччині і в Прилуках козацький рід Щербин відомий з часів Визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського поневолення. Розумні, працьовиті, вільнолюбиві Щербини міцно сиділи на приудайських землях можливо ще й з часів Київської Русі. Вони не переводились у наших краях ніколи.

1649 році до Реєстрів Війська Запорозького записано в Прилуцькому полку відразу аж чотирьох рядових козаків з прізвищем Щербина. А згодом, мабуть, которийсь із них дослужився до старшинського чину, і вже на початку 18 століття з"являються на Прилуччині Щербини – дворяни, а ще згодом і Щербини – священики дворянського походження.

З початку 19 століття відомі імена трьох братів Щербин – служителів церкви, з яких один – Никифор Захарович Щербина був паламарем Преображенської церкви в містечку Переволочній і мав аж десятеро дітей. Всі вони повиростали, пішли у життя і умножили та продовжили щербинівський рід.

Один із синів Никифора – Мусій, вивчився в Переяславській семінарії, одружився на молодій попівні й отримав місце панотця Трьохсвятительської Кустівської церкви в Прилуках. Молоде подружжя прижилося на Кустівцях. Мусій Никифорович неподалік від церкви побудував чималий будинок, посадив гарний сад і завів розкішну леваду. У них з дружиною Домахою Титівною народилося троє синів і донька, всі вони стали достойними людьми, а наймолодший Олександр прославився у всьому вченому світі, як прекрасний педагог, лектор, психолог, філософ.

Олександр Мусійович Щербина народився 17 лютого (2 березня за ст.стилем) 1874 року в місті Прилуках, на Кустівцях. Його життєвий шлях на цій землі помічений жахливою трагедією, яка сталася тоді, коли йому не виповнилося і трьох років. Хлопчик, бавлячись на подвір(ї, упав у яму з вапном і отримав опіки не тільки всього тіла, але й внутрішніх органів, та ще й лишився зору. Здавалося б що доля його вирішилася раз і назавжди: сліпий каліка, людина відрізана від усього білого світу, ні на що не здатний і нікому не потрібний інвалід. Та на щастя все склалося зовсім інакше. Воля до життя, допитливий природній розум, виключна сила волі призвели до того, що він зміг стати не тільки повноцінним членом суспільства, але й людиною певною мірою видатною, яка принесла багато користі іншим людям.

http://pryluky.osp-ua.info/druk.php?ch=1&fl=his5

Від прізвища Щербина походять назви населених пунктів:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/uashch/2009_13/S(710-715).pdf

Безперечним здобутком видання є іменний покажчик, що полегшує встановлення генеалогії не лише таких відомих родів, як Полетики, Гамалії, Дзівовичі, Ханенки, Гудовичі, а й менш відомих (Юркевичі, Щербини, Губчики, Журавки, Карновичі, Косачі). Важливою є і можливість проілюструвати етнічні взаємодії між українською старшиною, польською шляхтою (док. № 19) і російським дворянством.

Жителі лютого 1913 року народження. Одеська область

с. Козацьке Щербина Миколай Іванович

с. Приморське

Щербина Кирило Васильович

ЩЕРБИНИН

Щербинины - старинный русский дворянский род, происходящий от Анофрия, выходца "из немец", служившего при великом князе тверском Всеволоде Александровиче (ум. 1365) боярином. Праправнук его, Василий Игнатьевич, был прозван Щербиной, а потомки его стали прозываться Щербиниными. Внук и правнук последнего, Василий Иванович и Григорий Васильевич, были участниками целого ряда сражений и в Смутное время: последний был убит в 1610 г., во время осады Москвы поляками. Внук Григория Васильевича, Матвей Яковлевич был известным воеводой во второй половине ХVII в. Известны были своими воинскими подвигами, особенно в войне с турками, и сыновья Матвея Яковлевича — Григорий и Михаил. Род записан в VI ч. род. кн. Московской и Псковской губ.; герб внесен во II ч. Общего Гербовника Дополнительная информация. Некоторые дворяне конца XIX века с этой фамилией. В конце строки - губерния и уезд к которой они приписаны. Щербинин, Мих. Автоном., дер. Павловка, Купянск. вол. Харьковская губерния. Изюмский уезд. Гг. дворяне, имеющие право голоса. Щербинина, Map. Автоном., дер. Павловка, Купянск. вол. Харьковская губерния. Изюмский уезд. Гг. дворяне, имеющие право голоса. Щербинина, Людм. Конст., вд. ттс., дер. Вербовка, Купянск. вол. Харьковская губерния. Изюмский уезд. Гг. дворяне, имеющие право голоса. Щербинина, Ненсила Автоном., дер. Павловка, Купянск. вол. Харьковская губерния. Изюмский уезд. Гг. дворяне, имеющие право голоса.