| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Пилип Степанович Орлик нар. 11 листопада 1672 пом. 24 травня 1742
З сайту Родовід
| Рід | Орлики |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Пилип Степанович Орлик |
| Імена протягом життя | Филипп |
| Батьки
♂ Степан Іванович Орлик [Орлики] нар. 1622 пом. 11 грудня 1673 | |
| Вікі-сторінка | wikipedia:uk:Пилип Орлик |
Події
11 листопада 1672 народження: Косута, Ошмянський повіт, Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
освіта: Києво-Могилянська академія
освіта: Вільнюський університет
заняття: дипломат
військове звання: генеральний писар Гетьманщини
шлюб: ♀ Ганна Павлівна Герцик (Орлик) [Герцики]
1699 народження дитини: Полтава, Малоросія, Руське царство, ♀ Анастасія Пилипівна Орлик (Штейнфліхт) [Орлики] нар. 1699 пом. 1728
5 листопада 1702 народження дитини: Франція, ♂ Григорій Пилипович Орлик [Орлики] нар. 5 листопада 1702 пом. 14 листопада 1759
1707 народження дитини: Батурин, Малоросія, Руське царство, ♀ Варвара Пилипівна Орлик [Орлики] нар. 1707
1708 народження дитини: Батурин, Малоросія, Руське царство, ♂ Михайло Пилипович Орлик [Орлики] нар. 1708
після 1709 титул: гетьман в екзилі
1711 народження дитини: ♂ Яков Филиппович Орлик [Орлики] нар. 1711 пом. 15 травня 1721
1713 народження дитини: Бендери, Молдавське господарство, ♀ Марта Пилипівна Орлик (Дзержановська) [Орлики] нар. 1713
1715 народження дитини: ♀ Марія Пилипівна Орлик [Орлики] нар. 1715
1718 народження дитини: ♀ Катерина Пилипівна Орлик [Орлики] нар. 1718
24 травня 1742 смерть: Ясси, Молдавське князівство
Нотатки
Орлик, Пилип Степанович — Орлик Филип Степанович — (11.10.1672—24.05V.1742) — державний діяч, гетьман України в еміграції (1710-1742 pp.). Автор "Пактів та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького" та "Дедукції" ("Виводу прав України"), найбільш відомий серед супротивників московської антиукраїнської політики, прибічник І. Мазепи.
Був збіднілим нащадком литовсько-білоруського шляхетського роду чеського походження. Після закінчення Києво-Могилянської академії деякий час служив кафедральним писарем київської митрополії, а потім переїхав до Полтави, де працював при гетьманській канцелярії. В листопаді 1698 р. молодий чужинець узяв шлюб із дочкою полтавського полковника П. Герцика Ганною. Це одруження ввело здібного канцеляриста до кола козацької еліти і відкрило йому шлях до старшинської кар'єри. Вже через рік П. Орлик був призначений на посаду старшого писаря до Генеральної військової канцелярії, а в 1706 р. він став генеральним писарем Війська Запорозького і найближчим помічником гетьмана І. Мазепи. Подавшись разом з І. Мазепою на еміграцію, П. Орлик перейняв по його смерті гетьманство. У статусі законного володаря України у вигнанні, П. Орлик більше 30 років керував політикою екзильного уряду, маючи на меті визволення України з-під московської влади. Увесь цей час він намагався висунути українське питання на міжнародний форум і організувати антиросійську коаліцію європейських держав. Помер у Яссах, не побачивши здійснення своїх мрій. Протягом усього життя П. Орлик вів щоденник, із сторінок якого постає образ чуйної, лагідної, добре вихованої людини, що з особливим теплом ставилася до своєї великої родини.
В сім'ї Орликів народилося 7 дітей: Григорій (Григор; 5.ХІ.1702-14.ХІ.1759), Анастасія (1699-1728), Михайло (до 1708-?), Яків (Якуб; 1711-15.V.1721), Марта (Марфа; 1713-?), Марина (Марія; 1715-?), Катерина (1718-?).
Доля сімейства Орликів склалася трагічно. Після 5-річного перебування в Бендерах, П. Орлик у 1714 р. перебрався з сім'єю до Швеції, де жив до 1720 р. Потім переїхав до Німеччини. Рятуючись від переслідувань царських агентів, у 1721 р. заховав дружину й дітей в різних монастирях у Бреславлі, а сам жив інкогніто в Сілезії й Польщі. Незабаром сім'я прибула до Кракова. Змушений шукати безпечніших країн, П. Орлик вирішив повернутися під протекцію Оттоманської Порти. Попрощавшись у сльозах зі своєю родиною, він у лютому 1722 р. перейшов турецький кордон під Хотином. Відтоді до кінця життя П. Орлик перебував у володіннях Туреччини, де був фактично інтернований (до 1734 р. в Салоніках, потім у Буджаку й нарешті у Молдавії). Найстарший син Григорій перебував на військовій службі у шведській, потім саксонській гвардії. Згодом він продовжив справу батька. Окрім нього, більше нікого із своєї сім'ї П. Орлик до кінця днів не бачив. Двоє менших синів померли в дитячому віці. Старша донька Анастасія вийшла заміж за учасника російського походу Карла XII графа Йоґанна Штейнфліхта. Народженого від нього сина назвала на честь діда Пилипом, Після смерті Анастасії Й. Шлейнфліхт взяв її сестру Марту. Котрась із молодших доньок жила в Стокгольмі. Пилип Шлейнфліхт служив офіцером у полку свого дядька Григорія Орлика і віддано працював на користь України. За дорученням гетьманича їздив до Стокгольма як посередник у франко-шведських переговорах із козацької справи.
Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 році у селі Косуті Ошлянського повіту на Віленщині (Литва). Єдиний гетьман в екзилі, непохитний і послідовний борець за незалежну українську державу за походженням не належав до українців. Його батько був нащадком однієї з гілок чеських баронів Орликів. Мати походила із старовинного білорусько-литовського роду шляхтичів. Батько Пилипа Орлика загинув у бою з турками, коли хлопчик був ще малим. Мати, не дивлячись на скрутні вдовині обставини, подбала про серйозну освіту сина. Початки освіти П. Орлик здобув, ймовірно, у єзуїтській школі у Литві. 1694 року закінчив Києво-Могилянський колегіум, який згодом дістав статус академії. В академії Пилип Орлик навчився в логічній, ясній, прозорій формі складати листи, меморіали, звернення, маніфести. За оцінками сучасників, він був обдарований від Бога письменницьким хистом. Крім рідної мови Орлик знав латину, грецьку, французьку, німецьку, шведську, польську та російську мови.
соратник Івана Мазепи. Після його смерті проголошений гетьманом Правобережної України. Один з головних авторів Конституції Війська Запорізького.
Від дідів до онуків
