| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Володимир Іванович Щербина нар. 1850 пом. 1936
З сайту Родовід
| Рід | Щербини |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Володимир Іванович Щербина |
| Батьки | |
| Вікі-сторінка | wikipedia:uk:Щербина Володимир Іванович |
Події
1850 народження:
1936 смерть:
Нотатки
Володимир Іванович Щербина (1850, Київ — 1936) — український історик, педагог, громадський діяч, член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (з 1925).
Народився у родині лікаря Івана Щербини, нащадок родовитих Київських міщан, яким належала дільниця у сусідстві з колишньою Думою. Навчався в Київському Університеті (1868 — 73), учень В. Антоновича і М. Драгоманова.
Вислідом його студій була кандидатська праця «Гетманство К. Розумовского …». Згодом, закінчивши педагогічні курси в Петербурзі (1876), Щербина викладав російську історію і літературу в петербурзьких гімназіях. 1879 — 1920 учителював у гімназіях Києва. Щербина був членом київського історико-архівного гуртка, яким у 1880 — 90-их роках керував В. Антонович, також співпрацював з київською Археологічною комісією і був членом Історичного Товариства Нестора Літописця. Свої розвідки Щербина публікував у «Архиве Ю.-З. P.», «Чтениях ИОНЛ», журналі «Киевская Старина» (особливо у 1891 — 99), також у ЗНТШ (під криптонімом В. І.). 1901 Щербина відбув наукову подорож на Правобережжя для збирання стародруків і пам'яток мистецтва.
Разом з Я. Шульгином, В. Науменком, О. Левицьким Щербина брав активну участь у різних громадсько-культурних організаціях Києва, з 1920 віддався науковій роботі, працюючи у Національній Бібліотеці при УАН, в Архівному Управлінні і згодом у спеціялізованих ділянках УАН: в Археографічній комісії, керував Комісією історії Києва і Правобережжя, був членом кафедри історії України.
Багато його праць появилося в «Україні», «Наукових Збірниках» та інших академічних виданнях. Тісно співпрацюючи з М. Грушевським, Щербина присвятив головну увагу історії Києва: «О киевской старине» (3 вид. 1884, 1896, 1910), «Киевские воеводы, губернаторы и генерал-губернаторы 1654 — 1775 г.» (1892), «Первый киевский археолог М. Ф. Берлинский» (1896), «Прошлое Киева и его памятники» (1912), «Боротьба Києва за автономію» (1925), «Нариси з історії Києва, 1654 — 1914» (1926), «Головні будівлі Печерської Лаври» (1926); з історії Гайдамаччини: «Сава Чаленко и Игнат Голый» (1891), « О происхождении слова „Колеивщина“» (1893); з історії козаччини: «Последние следы козачества в Правобережной Украине» (1899), «До питання про статті Б. Хмельницького в редакції 1659 р.» (1928), «Доба козаччини на Лівобережній Україні» (1930); «Укр. староства по люстрациям XVIII в.» (1905); спогади про В. Антоновича (1909), Я. Шульгина (1912).
1892 року у журналі «Киевская Старина» В. Щербиною були опубліковані праці братів Андія та Остапа Рудиковських.[1]
1926 року з нагоди 50-ліття літературно-наукової діяльності Щербини, УАН видала монографію «Нові студії з історії Києва В. І. Щербини», що містить і бібліографія його праць.
Від дідів до онуків
