УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Йосип Михайлович Гладкий (Бондар) нар. близ. 1789 пом. 5 липня 1866

З сайту Родовід

Запис:333146

Рід	Гладкі
Стать	чоловік
Повне ім’я від народження	Йосип Михайлович Гладкий
Зміни прізвища	Бондар
Батьки ♂ Михайло Григорович Гладкий [Гладкі] нар. близ. 1763
Вікі-сторінка	wikipedia:uk:Гладкий, Йосип Михайлович

Події

близ. 1789 народження:

народження дитини: ♀ Наталія Йосипівна Гладка [Гладкі]

народження дитини: ♂ Дем'ян Йосипович Гладкий [Гладкі] пом. 1862

народження дитини: ♀ Марія Йосипівна Гладка [Гладкі]

народження дитини: ♀ Олена Йосипівна Гладка [Гладкі]

шлюб: ♀ Феодосія Андріївна Мазур [Мазури]

1814 народження дитини: ♂ Василь Йосипович Гладкий [Гладкі] нар. 1814 пом. 1883

з 1827 до 1828 військове звання: кошевой атаман Задунайской Сечи

1843 військове звання: генерал-майор

5 липня 1866 смерть:

Нотатки

Йосип Гладкий був родом із козаків Золотоніського повіту Полтавської губернії з села Мельників, де його батько був сільським головою. Сім'я Гладких була досить заможною. Батько — Михайло Григорович мав трьох синів, але жодного не віддав у солдати, коли тим прийшла черга йти у військо, а відправив замість них найманців. Після смерті батька Йосип отримав у спадок шмат землі, а згодом в 1813 році одружився з козачкою села Краснохижинці Золотоношського повіту Феодосією Андріївною Мазур. У подружжя Гладких народилося четверо дітей — двоє синів і дві доньки. Утримувати сім`ю та сплачувати податки ставало дедалі важче.

В 1820 році Йосип Гладкий залишив сім`ю на утриманні свого брата Максима і пішов на заробітки і пішов чумакувати. Але скоро він стає бондарем в Одесі. В Одесі Гладкий намагався одружитися на служниці свого роботодавця. Коли стало відомо, що він вже одружений і має чотирьох дітей, Гладкий мусив тікати до Керчі, а далі — ще кудись, аж поки не опинився за Дунаєм.

Приписавшись на Січі в Платнірівський курінь під прізвищем Бондаря, Гладкий в складі п`ятитисячного козацького загону у флотилії під командуванням головнокомандуючого турецьких та єгипетських військ Ібрагім-паші брав участь у війні турків з греками. Під командою кошового Якова Мороза ходив походом під Міссолунгу, брав участь в облозі та штурмі фортеці. Після цього походу у 1827 році був вибраний курінним отаманом Платнірівського куреня. На посаді кошового отамана під час російсько-турецької війни 1828—1829 років 9 травня 1828 року організував повернення частини задунайських козаків у російське підданство. 1500 козаків на чолі з кошовим Йосипом Гладким захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшов під Ізмаїлом на бік російської армії. Через зраду Йосипа Гладкого турецький уряд жорстоко розправився з задунайцями. Близько 2 тисяч козаків разом з наказним гетьманом І. Баланом було заарештовано, ув'язненно та вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано і спалено.

Й.Гладкий мав п’ятьох дітей. Найменша донька Марія народилася після повернення Гладкого із-за Дунаю. Її та старшу дочку Олену Й.Гладкий виховував сам. Середня донька наказного отамана – Наталка навчалася в Полтавському інституті шляхетних панянок. Молодший син Й.Гладкого – Дем`ян, вивчав артилерійську справу в Олександрівському царсько-сільському малолітньому корпусі, а після закінчення навчання був направлений у діючу армію командувати батареєю. Він дослужився до чину підполковника і в 1862 р. ще за життя батька помер. Старший син сім`ї Гладких – Василь Йосипович, після повернення батька додому був прийнятий на навчання в Золотоноське повітове училище, а потім продовжив навчання у Катеринославській губерніальній гімназії, яку й закінчив із срібною медаллю. 8 жовтня 1829 р., на п`ятнадцятому році життя Василь Гладкий був приписаний у чині зауряд-хорунжого до Окремого Запорозького війська. Через рік його переведено в Дунайський піший полк, а згодом у склад пішого козачого полку Азовського війська. Василь Йосипович був освіченою людиною, вільно володів російською, французькою та німецькими мовами і “покладені на нього доручення виконував з відмінною діяльністю і старанністю”. Щоб дати можливість юнакові успішно просуватися по сходинках військової кар`єри, він згідно царського указу від 1 грудня 1837 р. був переведений у корнети і направлений у Бузький уланський полк. Дослужившись до звання підполковника, Василь Йосипович Гладкий вийшов у відставку і зайнявся громадськими справами Південної України.

Генерал-майор, кавалер ордена Св.Георгия 4-й ст. в 1828г. Родился в с.Мельники. Из казаков. Проживал с женой и детьми в с.Краснохижинцах, Золотоношского уезда, Полтавской губернии. Рядовой казак Платниривского куреня в период усмирения Греческого восстания Турецкими войсками и казаками Задунайской Запорожской Сечи в 1823-1824гг. С января 1825г. - куренной атаман. С 1827г. избран кошевым атаманом Задунайской Запорожской Сечи. Пожалован султаном Махмудом II званием двух-бунчужного Паши (одно из генеральских званий). 1828г. - полковник Российской армии, пожалован Императором Николаем за форсирование Дуная. Награды: орден Св.Станислава I ст., орден Св.Анны 2 ст., орден Св.Владимира 3 ст., медали.