| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Місце:Ташань
З сайту Родовід
Ташань (стара назва - Городище) - село Переяславського повіту Полтавської губернії Російської імперії і Яготинської сотні Переяславського полку Області Війська Запорізького.
[ред.] Історія
"У Терехтемирівській сотні старовинним козацьким селом було Стовп'яги, до сотні входили села Гречаники, Ячники, Підсінне, Андруші, Козинці, В'юнища, Городище, слободи Каран, Полуботківська. У Стовп'ягах 1732 р. 13 з 49 сімей належали до 3-ї статті.
Северин Сулима, полковник Виговського, загинув у 1659 р. Його вдові, «пане Севериновой Сулиминой», у 1689 р. Л.Полуботок стверджує ґрунти в Терехтемирівській сотні. Тут же зберігся запис про продаж Марією Трушенчихою цих ґрунтів Артему Лебединському. Можливо, вона це і є вдовою Северина, вважає І.І.Кривошея, адже у другому шлюбі вона була за сотником Трушем.
Артем Лебединський (?-1660-1726-?), житель переяславський, у 1689 р. купив дідизні ґрунти Марії Трушенчихи в с. Гречаниках Терехтемирівської сотні.
Серед сотників згадуються Дараган, Іскра, Рустанович.
Терехтемирівський сотник Клим Іскра отримав універсал гетьмана Скоропадського з підтвердженням права на володіння с Городищем (Ташань) і купленим ставом у Капустянській долині, а також наданням с. Грушева з угіддями, що до нього належали."
Під час польської кампанії Дмитро Петрович служив у батальйоні Єкатеринославського єгерського полку, брав участь у всіх боях. В липні 1792 року він відзначився під Деревицею та Городищем за що отримав звання капітана.
Большая неожиданность поджидала меня, когда я начал интересоваться историей Ташани... Село Ташань упоминается в Ипатьевской летописи в контексте событий, относящихся к 1149 г. Изначально казачье войсковое, оно в 1770 г. было даровано Екатериной II фельдмаршалу Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському. По приказу императрицы им был построен замок и заложен парк. В этом имении Румянцев-Задунайський проживал все годы управления Малороссией. Здесь же он и умер в 1796 г. Сын полководца, Сергій Петрович Румянцев, то ли продал, то ли проиграл имение в карты князю Миколі Павловичу Голіцину. В 1903 г., взамен проданного им в 1900 г. знаменитого имения Браилов, Ташань купил Светлейший князь Костянтин Олександрович Горчаков (1841-1926), младший сын Олександра Михайловича Горчакова, канцлера Российской империи, лицейского товарища А.С. Пушкина. Князь Костянтин вложил в имение душу и немалые средства. На лето всё семейство Горчаковых выезжало из Петербурга в Ташань. Сын князя, Олександр Костянтинович, после окончания Харьковского университета остался на Украине, вёл жизнь помещика, неоднократно избирался предводителем дворянства.
В 1905 г. в его семье родился син Михайло. В марте 1916 г. О.К. Горчаков был тяжело ранен на фронте и в возрасте сорока лет скончался в госпитале. Революционная смута заставила Горчаковых перебраться из Петрограда в Киев. В конце 1918 г. они переехали в Одессу, а потом в Константинополь, повторив скорбный путь исхода из родной страны сотен тысяч её лучших представителей.
По словам місцевих жителів у 1960х в селі згоріла стара дерев'яна церква, яка пережила всі лихоліття - спалив її малий хлопець, якого підмовив місцевий партійний чин, давши в руки сірники.
...
19. В трех милях от Лохвицы, мы ночевали в местечке Чернухах, в доме пана Мясковского.
20. Ночевали в четырех милях от Чернух в местечке Пирятине.
21. В полумили от Пирятина мы переправились через реку Оржицу и, проехав еще 2,5 мили, ночевали в местьчке Чумхаке, принадлежащем его милости (Конецпольскому). [136]
22. В двух милях от Чумхака мы отдыхали в селе Ташани и затем проехав еще 4 мили, мы прибыли в город Переяславль, староство его милости, где прожили более недели по причине дел его милости.
Декабря 3. После того как его милость покончил дела, ради которых приехал в Переяславль, мы двинулись в дальнейший путь и, проехав одну милю ночевали в Трехтымирове. Некогда здесь было местечко, но оно разрушено нашими войсками во время войны с своевольными козаками, восстававшими многократно против речи посполитой, так как во время бунтов Трехтымиров составлял центр для их сборищ. Теперь здесь осталось лишь небольшое сельце, расположенное вдоль самого берега Днепра и крепостца, обнесенная полисадами, в которой живет коммисар речи посполитой, назначенный, после усмирения козацкого своеволия, начальником реестровых козаков, оставшихся в послушании речи посполитой; обязанность его состоит в том, чтобы сдерживать реестровых козаков военною дисциплиною, и, вместе с тем, зорко следить за теми, которые покушались бы вчинать какие либо своеволия и бунты. Здесь мы провели следующий день.
Нехайківці традиційно аж до 70-х років ХХ ст. їздили через Добраночівку і Плужники базарувати за 8-9 км на другий бік Супою в село Ташань (Городище). Там були й маєтності з палацами та парком російських вельможних князів: спочатку з роду знаменитого графа і генерал-фельдмаршала Румянцева-Задунайського П. О., а потім – князів Голіцина М. П. і Горчакових. В 70-80-х роках ХVІІІ ст. в Ташані «на выгодном месте..., где и дом каменной, особливейшей новой архитектуры выстроен преобширной», проводили 4 ярмарки на рік (за ст. стилем): перша – через весь Великий піст до Хоминої неділі (13. 05. ); друга – 1 серпня на Маковея; третя – 26 жовтня на Дмитра; четверта – 6 грудня на Миколая . 1846 року "Полтавские губернские ведомости” (№ 13) повідомляють вже лише про Благовіщенську (25. 03. за ст. ст.), Маковеївську та Дмитріївську ярмарки в Ташані. З базару малечі обов’язково привозили знамениті полтавські пряники і свистунці.
- http://country-dep.at.ua/publ/selo_nekhajki/1-1-0-2
- https://www.dropbox.com/s/p3wufall43nnllf/Нехайки%202011%20(pdf)%20авт.%20Яременко%20В.І..pdf
