| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Теодор Федір Рудольфович Штейнгель нар. 27 листопада 1870 пом. 11 лютого 1946
З сайту Родовід
| Рід | Штейнгелі |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Теодор Федір Рудольфович Штейнгель |
| Батьки
♂ Рудольф Васильович Штейнгель [Штейнгелі] нар. 5 червня 1841 пом. 20 листопада 1892 ♀ Марія Федорівна Каменська (Штейнгель) [Каменські] нар. 1 серпня 1843 пом. 30 жовтня 1890 | |
| Вікі-сторінка | wikipedia:uk:Штейнґель_Федір_Рудольфович |
| Reference numbers | wikidata::Q4526805 |
Події
27 листопада 1870 народження:
титул: барон
1891 шлюб: ♀ Мария Ивановна Шандыбина (Штейнгель) [Шандыбины] пом. 1892
21 січня 1892 народження дитини: ♂ Борис Федорович Штейнгель [Штейнгелі] нар. 21 січня 1892 пом. жовтня 1919
26 вересня 1893 шлюб: ♀ Вера Николаевна Штейнгель [Штейнгели] пом. 1910
25 листопада 1896 народження дитини: ♂ Николай Федорович Штейнгель [Штейнгели] нар. 25 листопада 1896
11 січня 1898 народження дитини: ♂ Володимир Федорович Штейнгель [Штейнгелі] нар. 11 січня 1898 пом. 1935
після 1910 шлюб: ♀ Александра Вильгельмовна ? (Штейнгель) [Штейнгели]
після 1910 народження дитини: ♂ Федір Федорович Штейнгель [Штейнгелі] нар. після 1910
11 лютого 1946 смерть:
Нотатки
|
 |
Барон Фе́дір Рудо́льфович Ште́йнґель (Теодор фон Штайнґайль) (* 9 грудня 1870 — † 11 лютого 1946) — громадсько-політичний і культурний діяч, дипломат. Депутат І Державної думи Російської імперії. Член ТУП, Генеральний секретар торгівлі й промисловості Центральної Ради. Український посол у Берліні. Засновник першого світського музею на Волині й в Україні.
Народився 9 грудня 1870 року в Санкт-Петербурзі в Російській імперії. Батько, залізничний інженер, статський радник, барон
Рудольф фон Штейнґель, придбав маєтність в Городку на Волині, тож Федько у восьмирічному віці, разом з сім'єю, оселяється в Городку[2].
У Городку бував лише під час літніх вакацій. Взимку, разом з братом, мешкали в Києві. Навчався спочатку в Київському університеті. Згодом на природничому відділенні фізико-математичного факультету Варшавського університету. Під час побуту у Варшаві зібрав колекцію букіністичної літератури про Волинь. Познайомився з Миколою Біляшівським, що в майбутньому розробив структурний план приватного музею Федора Штейнґеля в Городку.
1892 року, після смерті батька, успадкував городоцьку маєтність — понад 700 десятин землі.
1902 року заснував і очолив в Городку музей з цінними археологічними, історичними і етнографічними волинськими музеаліями.
Перший світський музей але водночас — перший сільський музей на Волині і в Україні [2][3]. Виступав із доповідями і рефератами на різноманітних конференціях та з'їздах.
Розкопував могильники княжої доби в Студинці на Рівенщині.
З початку ХХ століття майстер-намісник масонської ложі «Київська зоря»[4]. Також член однієї з французьких лож[5].
З 1906 року депутат Першої Державної думи від міста Києва (Конституційно-демократична партія), належав до Української парламентської громади. На одному з пленарних засідань виступив з ідеєю національно-територіальної автономії України.
З 1908 року член Товариства Українських Поступовців, товариш (заступник) голови Українського Наукового Товариства в Києві.
Очільник Київського товариства взаємного кредиту з річним обігом капіталу майже в пів мільярда рублів[6].
За часів Першої світової війни був членом, а з осені 1915 року головою Комiтету Пiвденно-Захiдного фронту Всеросійського союзу міст[6][7].
Згодом, колега по роботі в Комітеті, історик і політик Дмитро Дорошенко згадував:
Мало мені доводилося бачити на своїм життєвім шляху таких прекрасних шляхетних людей, як барон Федір Штейнгель. Як людина — це був джентльмен у кращому й ідеальному розумінні цього слова. Мати з ним справу було для кожного найбільшою приємністю, настільки це була мила та симпатична людина. В українських колах він користувався високою повагою й авторитетом.
З 4 березня 1917 року голова Виконавчого комітету Ради об'єднаних громадських організацій, що була впродовж перших пореволюційних місяців фактично найвищою владою в Києві[8]. Брав участь у роботі Всеукраїнського національного конгресу, входив до складу президії, став членом Української партії соціалістів-федералістів. Генеральний секретар торгівлі й промисловості Центральної Ради.
Михайло Грушевський вважав Федора Штейнґеля «людиною дуже обмеженою, але амбітною»[9].
З 1918 року посол Української Держави в Берліні, підтримував добрі зв'язки з дипломатами нейтральних держав (Іспанії і Нідерландів)[10].
Сам гетьман Павло Скоропадський згадував про Штейнгеля так:
До Берліна поїхав барон Штейнгель, найчесніший та найшляхетніший українець, що носив лише німецьке прізвище, але навіть не розмовляв німецькою, що, звісно, було для його діяльності значним недоліком.
Пізніше про роботу посла Федора Штейнґеля у Берліні згадував болгарський дипломат та історик Іван Шишманов:
Навідався барон Штейнгель – його щойно призначили українським послом у Берліні. Красень, високий, років 40-42. Бліде обличчя, довгаста борода, як у патріарха. Вельми коректний. Його батько – остзеєць, але сам барон німецьку знає погано, французьку також, хоча у дитинстві мав гувернантку-француженку. Говорив про Крим, що його треба втримати – він потрібен Україні.
Після поразки перших Визвольних змагань Федір Штейнґель залишає окупований радянцями Київ та повертається у Городок, котрий відійшов до Польщі. Радянська влада конфісковує всі підприємства, будинки і маєтки Федора Штейнґеля та його братів в Україні та на Кавказі[6].
Активно займається меценатською діяльністю. Будує в Городку цегляну лікарню, де безплатно лікувалися всі хворі; двоповерховий водяний млин (майже в руїнах існує і досі); чайну, де подорожні могли випити безплатно чаю; вимощує дорогу до Клевані. Крім того будує школу-обсерваторію. Займається педагогікою.
Перша дружина Федора Штейнґеля померла під час пологів. З другою теж довго не прожив, померла в Парижі, була похована у родинній усипальниці на Аскольдовій могилі, збудованій архітектором Владиславом Городецьким. 1936 року склеп висаджений у повітря комуністами. Звістка про цю подію потрясла Федора Штейнґеля на все життя. Також комуністи знищили фундовану матір'ю Федора — баронесою Марією Штейнґель, Стрітенську церкву в Києві[6].
1939 року Городок зайняли радянці. Маєтки барона конфіскували, а сам він з сім'єю вимушений був жити в домі своєї колишньої кухарки. Перебравшись в селянський одяг, разом з дружиною і сином, на селянській підводі вночі залишив Городок. За кілька днів до Городка у пошуках Штейнґелів до Городка прибули співробітники НКВС[6]. Оселився під Дрезденом, де й помер 11 лютого 1946 року. Там і похований.
Протягом багатьох десятиліть прізвище Штейнґеля не згадувалось в жодних історичних книгах, статтях.
[ред.] Джерела
Від дідів до онуків
♂ Павел Павлович Каменский шлюб: ♀ Марія Федорівна Товста (Каменская) , Санкт-Петербург, Россия
смерть: 13 липня 1871, г. Спасск, имение Стерлингов, Спасский уезд, Рязанская губерния, Россия
♂ Леонгард Васильевич Штейнгель заняття: Российская империя, инженер желвзных дорог
титул: Российская империя, барон
шлюб: ♀ Екатерина Павловна Каменская (фон Штейнгель) , Санкт-Петербург, Россия
смерть: 21 січня 1918, Крым, Российская Республика
титул: Барон
шлюб: ♀ Софья Карловна Врангель (Штейнгель)
смерть: 14 березня 1908
шлюб: ♀ Мария Даниловна Вальтер (Каменская)
помешкання: з 1869 до 1885, Петербург, Россия
титул: барон
шлюб: ♀ Анфиса Михайловна Мельникова , Владикавказ
смерть: 25 жовтня 1908, Владикавказ
♂ Володимир Рудольфович Штейнгель титул: baron
помешкання: Kouban, Russie, domaine Khutorok, maintenant dans le raion de Novokubansky
шлюб: ♀ Варвара Петровна Трубецкая (Штейнгель, Жеребцова)
розлучення: ♀ Варвара Петровна Трубецкая (Штейнгель, Жеребцова)
шлюб: ♀ Мария Крейдль (Штейнгель)
смерть: 23 листопада 1926, Hauteville (01), sanatorium, 10 novembre 1926 d’après le calendrier ancien orthodoxe
національність: украинка
шлюб: ♂ Теодор Федір Рудольфович Штейнгель
смерть: 1892, умерла во время родов сына Бориса
