| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Микола Аркадійович Рігельман нар. 29 вересня 1817 пом. 21 травня 1888
З сайту Родовід
| Рід | Рігельмани |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Микола Аркадійович Рігельман |
| Батьки
♂ Аркадій Олександрович Рігельман [Рігельмани] нар. 1778 ♀ Прасковья Григорьевна Галаган (Ригельман) [Галаганы] пом. 1852 | |
| Вікі-сторінка | wikipedia:uk:Рігельман_Микола_Аркадійович |
Події
29 вересня 1817 народження: Російська імперія
21 травня 1888 смерть: Російська імперія
Нотатки
Рігельман Микола Андрійович (29 вересня 1817 — 21 травня 1888) — український історик, публіцист, мандрівник, і громадський діяч слов'янофільського напряму (гол. Київ. Слов'янського Благодійного Товариства), був близьким до Кирило-Методіївського Товариства. Онук О. Рігельмана.
Народився у селі Андріївка біля Чернігова. Закінчив Московський університет. З листопада 1839 перебував на службі у канцелярії Московського цивільного губернатора. У 1840 познайомився з Т. Шевченком, матеріально допомагав поету після повернення його із заслання. Підтримував дружні взаємини з М. Костомаровим і П. Кулішем. У середині 1840 років продовжував освіту у Празі, Відні та Пресбурзі, де встановив контакти з В. Ганкою, Л. Штуром, В. Караджичем, Я. Колларом і П. Шафариком. З червня 1846 вступив на службу до канцелярії Київського військового, Подільского й Волинського генерал-губернатора. У 1847 Рігельман допитували у справі кирило-мефодіївців, і до 1850 він перебував під поліцейським наглядом. З 1848 — секретар канцелярії, а згодом — скарбник Київського інституту шляхетних дівчат. 13 серпня 1848 був обраний дійсним членом Комісії для розбирання давніх актів. Продовжив роботу разом з І. Самчевським, розпочату М. Костомаровим, над підготовкою до друку Літопису Величка. У 1848-51 опублікував два томи цього видання під назвою «Летопись событий в Юго-Западной России в 17 ст.». У серпні 1850 призначений директором другої Київської гімназії та директором училищ Київської губернії. У 1854 вийшов у відставку. У 1857-58 і 1867 здійснив поїздки до Австрії, Німеччини і Франції. Його «Письма из Вены», передруковані згодом у зб. «Три поездки за границу» (1871), містять докладні відомості про культурне життя слов'ян за межами Російської імперії. Матеріально підтримував галицьких москвофілів, сприяв виходу газети «Слово». Був дійсним членом Товариства любителів російського письменства при Московському університеті, головою (з 1875) Київського слов'янського благодійного товариства та Київського відділення Російського музичного товариства. Помер у Києві. Автор низки праць публіцистичного характеру, присвячених слов'янським і слов'янофільським проблемам того часу, зокрема «Три поездки за границу» (1871), «О значений общения нашего со славянами .» (1874) тощо. Близько споріднений з Г. Ґалаґаном і В. Тарновським, приятель Костомарова й Куліша. Рігельман цікавився українським питанням, розглядаючи його з позицій консервативного слов'янофільства. Маючи доступ до урядових архівів, склав Записку про свідчення Шевченка в процесі Кирило-Методіївців, опубліковану у місячнику «Киевская старина» 1902.
Від дідів до онуків
військове звання: секунд-майор (1784)
заняття: Глинский уездный предводитель дворянства Полтавской губернии
шлюб: ♀ Елена Ивановна Тарновская (Милорадович)
смерть: 1788
шлюб: ♀ Марфа Богдановна Брежинская (Милорадович)
військове звання: 1784, капитан
