Ярослав Володимирович Осьмомисл нар. близ. 1135 пом. 1187

З сайту Родовід

Запис:138
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Рюриковичі Галицькі
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Ярослав Володимирович Осьмомисл
Імена протягом життя Восьмомисл, Осьмомысл
Батьки

Володимир Володаревич [Рюриковичі Галицькі] нар. близ. 1095 пом. 1153

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Ярослав Осьмомисл

Події

близ. 1135 народження:

народження дитини: Олег Ярославич Рюрикович [Рюриковичі Галицькі] пом. 1188

народження дитини: Ярославівна [?]

народження дитини: Євфросинія Ярославівна Рюрикович [Рюриковичі]

шлюб: Ольга Юріївна Рюрикович [Рюриковичі] пом. 4 липня 1181

1151 народження дитини: Володимир Ярославич Рюрикович [Рюриковичі Галицькі] нар. 1151 пом. 1199

з 1153 до 1187 титул: Князь Галицкий

близ. 1158 народження дитини: Вишеслава Ярославівна Рюрикович [Рюриковичі] нар. близ. 1158 пом. 1219

1187 смерть:

Нотатки

Сергій Горбенко, провівши власні історико-генеалогічні дослідження на підставі літописних джерел, висунув твердження про високу ймовірність належності жіночого поховання в Успенському соборі старшій доньці Ярослава Осмомисла, не згадуваної в жодному відомому на сьогодні руському літописному списку. Утім, в одному з угорських джерел (на нього посилається М. Грушевський у II томі своєї "Історії України-Руси") йдеться про заручини цієї «безіменної» Ярославни з угорським королем Стефаном III. Шлюб, однак, не склався, і княжна вийшла заміж за руського князя Мстислава Хороброго, народивши від нього сина Мстислава, котрий увійшов в історію під прізвиськом Удалого. Княжна, як встановив С.Горбенко, також мала патогенну аутосому, страждала на правосторонню косорукість, була шульгою.

Гал 1153-87

Крім Володимира, у Ярослава пізніше було ще три дочки: найстаршу, на (ім'я невідоме) ще малою посватали за майбутнього угорського короля Стефана III (Іштвана), але шлюб цей у 1164 році розладнався і вона вдруге вийшла заміж за новгородського князя Мстислава Ростиславича; друга - Сфросинія, була дружиною Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича (Ярославна зі "Слова о полку Ігоревім"); третя - Вишеслава, була дружиною польського князя Одона, сина Великого князя Польського Мешко III Старого.

Був ще один син Олег (Мстислав), але про нього йтиметься далі.

З 1145 р. з'являється в межиріччі Дністра й Дунаю. Отримав прізвисько "Берладник". Частина істориків вважає, що він княжив у місті Берладі (сучасне місто Бирлад у Румунії), що стоїть на однойменній річці, яка впадає до притоки Дунаю Серета. Служив з власною дружиною як найманець (князь-ізгой) при дворах багатьох князів: київського, чернігівського, смоленського, суздальського. Домагаючись галицького престолу, очолив дунайську вольницю "берладників" (в розумінні літописців: голодранців, волоцюг, розбійників). Загинув у Греції у м. Салуні. За даними сучасників, був отруєний агентом галицького князя Ярослава Осмомисла.

Втративши вотчину, Звенигородське князівство, Іван Берладник зі своєю дружиною служив різним князям, інколи починаючи власні авантюри. Тому він був постійним джерелом хвилювання не тільки для галицьких князів, але і для сусідів. Допомагаючи зятю, великий князь Київський і Суздальський Юрій Довгорукий в 1156 році захопив князя Івана Берладника і посадив до суздальської в'язниці, а потім, бажаючи зробити Ярославу подарунок, відправив його до Галича.

Але проти видачі Берладника виступила частина князів, яких підтримав митрополит Київський Костянтин І і всі ігумени. "Гріх тобі є (князь Юрій Довгорукий), - говорив митрополит, - цілувавши йому хреста, ти держиш (його) в такій біді і навіть іще хочеш видати на вбивство".

Юрій Довгорукий змінив своє рішення та наказав відправити Берладника назад в Суздаль. На зворотному шляху полоненого відбив Чернігівський князь (через рік - великий князь Київський) Ізяслав Давидович, до якого Іван Ростиславич пішов на службу. Він керував княжою дружиною та підтримував зв'язки з опозицією в Галицькому князівстві.

Поки Берладник був на волі, Ярослав не міг спати спокійно. Тому в 1158 році він направив до Києва небачене до того часу посольство, до якого входили поляки, угорці та представники сусідніх князівств, з вимогою видати князя Івана Ростиславича. Як повідомляє літопис, Ярослав "підмовив всіх князів руських, короля угорського, польських князів, щоб були йому помічниками на Івана".

Сьогодні важко визначити, чому стільки правителів погодилися на участь власних підданих в цьому посольстві. Можливо, тут зіграли роль особисті зв'язки Осмомисла або власні цілі сусідів, для яких вольниця Івана Берладника являла небезпеку, або багаті подарунки, або щось інше.

Великий князь Київський і Чернігівський Ізяслав Давидович відмовився видати Берладника. Але коли посли відбули додому, а князі стали готувати дружини, щоб силою вирішити цю проблему, Ізяслав дав зрозуміти князю Івану, що тому буде безпечніше піти. Берладник втік на Дунай, де зібрав під свої знамена великий загін.

Як пише літописець, "Іван же став у містах Подунайських, і прийшло до нього половців багато, і берладників у нього скупчилося 6000". З ними він обложив даниною рибальські поселення, контролював торгівлю на Дунаї, захопив декілька міст і навіть заволодів торговим портом Олешшям на Дніпрі. Коли Берладник обложив галицьке місто Ушицю з сильним гарнізоном, то, як розповідає літопис, "смерди вилізли через стіну до Івана, і перебігло їх до нього триста чоловік".

Між тим київський Ізяслав і галицький Ярослав зі своїми союзниками в 1158 р. (за іншими даними 1159 р.) почали міжусобну війну. Ярослав пішов до Києва. Ізяслав повернув до себе на службу Берладника і покликав на допомогу степняків-берендеїв та половців хана Вашкорда.

Спочатку Ізяслав перемагав. Він узяв в облогу Ярослава і його союзників у Бєлгородської фортеці. Але в Ярослава гарно працювала розвідка. Він знав, що берендеї незадоволені тією сумою грошей, що їм пообіцяли за участь у військових діях на стороні Ізяслава київського, і вирішив зіграти на цьому. Ярослав запропонував більшу суму, і кіннота берендеїв перейшла на його бік. Він відбив наступ київських полків і сам перейшов в наступ.

Ізяслав війну програв і невдовзі загинув. Іван Берладник втік до Візантії, з якою в Ярослава Осмомисла були налагоджені добрі відносини. Тітка Ярослава - Ірина Володарева була дружиною двоюрідного брата імператора Ісаака Комніна.

У 1161 році (за іншими даними 1162 р.) у візантійському містечку Салуні князь Іван Ростиславич Берладник загинув від руки підісланого Ярославом вбивці.


Ярослав Володимирович Осмомисл (ЗО р. XII - 1187) син князя Володимира (Володимирка) Володаревича та Софії дочки угорського короля Коломана (Кальмана). Князь Галицький 1153-1187 рр. Літопис характеризує його як "князя мудрого й красномовного, богобоязненого, поважаного по чужих землях і славного своїми полками". Поширив територію князівства колонізуючи Дністер, посідання його доходили до Дунаю. Зміцнив союз з Угорщиною та Польщею шлюбом своїх дочок з королем Стефаном III (Іштваном) та князем Одоном. Спирався на поміч князя Суздальського і великого князя Київського Юрія Довгорукого з дочкою якого (Ольгою) був одружений. У 1164 р. дав притулок суперникові візантійського імператора Мануїла І Андроніку Комніну (своєму троюрідному брату), а в 1167 р. уклав із Мануїлом союз. У 1165 р. визнав ленну залежність від імператора Священої Римської імперії Фрідріха І Барбароси. За неповними даними його дружини приймали участь у III Хрестовому поході проти султана Єгипту і Сірії Юсуфа Саладіна (Салахад-діна) (1138-1193).


Від дідів до онуків

Діди
Рюрик
титул: з 1085 до 1092, Князь Перемышльский
смерть: 1092
Василь Ростиславич Рюрикович
титул: з 1085 до 1124, Князь Теребовльский
смерть: 1124
Володар Ростиславович Рюрикович
титул: з 1092 до 1124, Князь Перемышльский
смерть: 1124
Діди
Батьки
Володимир Володаревич
народження: близ. 1095
титул: з 1124 до 1128, князь Звенигородский
титул: з 1128 до 1140, князь Перемышльский
титул: з 1141 до 1153, князь Галицкий
смерть: 1153
Батьки
 
== 3 ==
Ольга Юріївна Рюрикович
титул: княжна Киевская
шлюб: Ярослав Володимирович Осьмомисл
смерть: 4 липня 1181
Анастасія Чагрович (Чарг)
національність: была половецкого рода
Ярослав Володимирович Осьмомисл
народження: близ. 1135
шлюб: Ольга Юріївна Рюрикович
титул: з 1153 до 1187, Князь Галицкий
смерть: 1187
== 3 ==
Діти
Володимир Ярославич Рюрикович
народження: 1151
смерть: 1199
Олег Ярославич Рюрикович
смерть: 1188, <Rd_killed>
Mstislav Rostislavich
титул: кн. Белгородский (1161, 1171-1173), Смоленский (1175-1177), Новгородский (1179-1180)
шлюб: Ярославівна
шлюб: Феодосья Глебовна
смерть: 13 червня 1180
Ігор Святославич Рюрикович
народження: 1151
шлюб: Євфросинія Ярославівна Рюрикович
титул: з 1180 до 1198, Князь Новгород-Северский
титул: з 1198 до 1202, Князь Черниговский
смерть: 1202
Одон П'яст (Познанський)
народження: близ. 1145
титул: з 1177 до 1182, książę wielkopolski
шлюб: Вишеслава Ярославівна Рюрикович
смерть: 20 квітня 1194
Діти
Онуки
Владислав Одонич П'яст
народження: близ. 1190
титул: з 1207 до 1217, Князь Калишский
титул: з 1229 до 1239, Князь Великопольский
титул: з 1229 до 1239, Князь Гданьский
титул: з 1229 до 1234, Князь Калишский
смерть: 5 червня 1239
Роман Игоревич
смерть: 1211
Онуки

Персональні інструменти
захист приватності
Джерельна довідка за населеним пунктом
Іншими мовами