УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Глафіра Іванівна Псьол нар. 1823 пом. 1886

З сайту Родовід

Запис:205723

Рід	Псьоли
Стать	жінка
Повне ім’я від народження	Глафіра Іванівна Псьол
Батьки ♂ Іван Псьол [Псьоли] ♀ Наталья Степановна Вовковнякова (Псёл) [Вовковняки]

Події

1823 народження:

шлюб: ♂ Петр Дмитриевич Дунин-Борковский [Дунин-Борковские] нар. 1822 пом. 1846

1886 смерть:

Нотатки

украинская художница, воспитанница Репниных, знакомая с Тарасом Шевченко с 1843

Під впливом Шевченка Варвара Миколаївна почала писати. Вдалою пробою пера вважається оповідання "Дівчинка". Поет сказав, що це "страшна поезія" і що він "ніколи за своє життя не відчував подібного". Відгук поета надихнув княжну на роботу над повістю про Шевченка "Німа любов". В головних героях твору Березовського і Радимовій ми без сумніву впізнаємо Шевченка і Рєпніну. В реальних життєвих картинах повісті Шевченко постає як в позитивному, так і негативному світлі, і саме тут Варвара вперше назвала поета геніальним.

Серед Яготинських домочадців Тарас Григорович виявляв особливу симпатію до Глафіри Псьол, наймолодшої з трьох сестер-сиріт, які були родичками М. В. Гоголя та вихованками Варвари Миколаївни. За словами Рєпніної, Глафіра зачарувала Шевченка і "зоря чистої поетичної любові спалахнула і нім". І не тільки Шевченка. Люди, які знали Глафіру Іванівну, не можуть забути її розумної і світлої витонченості, поєднаної з незвичайною обдарованістю. З малярських робіт Глафіри відомі альбомний портрет Шевченка, портрет Варвари Миколаївни, княгині Варвари Олексіївни, портрет князя Рєпніна та чоловіка художниці П. Дуніна - Борковського.

Чудовим поетичним даром, який високо цінував Шевченко, володіла Олександра Псьол. Із поезій Олександри особливо подобалась Тарасу Григоровичу "Свячена вода": "А переверніть пудові журнали, та пошукайте, чи намає там чого-небудь такого, як "свячена вода" - і не шукайте, бо їй - Богу, не знайдете". Шевченко згадував вірш і на засланні і просив свого друга Андрія Івановича Лизогуба прислати йому цей вірш, щоб "свячена вода" зросила його "в'януче серце". Через усе життя Олександра пронесла в своєму серці палку любов до Т. Г. Шевченка. Вона проводжала його в останню путь.