| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Дмитрій Петрович Невірівський нар. 21 жовтня 1771 пом. 21 жовтня 1813
З сайту Родовід
| Рід | Невірівські |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Дмитрій Петрович Невірівський |
| Батьки
♂ Петро Іванович Невірівський [Невірівські] нар. близ. 1737 пом. 1811 | |
Події
21 жовтня 1771 народження: Прохорівка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
народження дитини: ♀ Дмитрівна Невірівська [Невірівські]
народження дитини: ♂ Микола Олександрович Невєров [Невєрови]
шлюб: ♀ Єлизавета Олексіївна Мусіна-Пушкіна [Мусіни-Пушкіни] нар. 1788 пом. 1853
21 жовтня 1813 смерть: Галле
Нотатки
Дмитрий Петрович Неверовский (1771—1813) — генерал-лейтенант; получил домашнее образование, участвовал в войнах с Турцией и Польшей.
Родился 21.10(1.11).1771 в с. Прохоровка Золотоношского уезда Полтавской губернии (ныне - Золотоношский район Черкасской обл.). Родом из "малороссийских" дворян г.Золотоноши. Отец - городничий Золотоноши.
16 мая 1786 г. поступил солдатом в лейб-гвардии Семеновский полк, а 3 октября 1787 г. переведен поручиком в Малороссийский кирасирский полк. Участвовал в русско-турецкой войне 1787-91 и в войне с Польшей 1792-94, неоднократно был награжден, быстро рос по службе. В ходе русско-турецкой войны 1787-1791 гг. был в бою при Сальче, затем при взятии Бендер. В составе Екатеринославского егерского корпуса участвовал в польских кампаниях 1792 и 1794 гг., за отличие награжден чинами капитана и секунд-майора. 21 сентября 1803 г. был произведен в полковники и определен командиром новосформированного 1-го морского полка. 21 марта 1804 г. пожалован в генерал-майоры и назначен шефом 3-го морского полка, вместе с которым участвовал в походе 1805 г. в Ганновер. С 9 ноября 1807 г. шеф Павловского гренадерского полка, одного из лучших и прославленных в армии.
С 1811 генерал-майор Неверовский выполнял поручение по формированию в Москве 27-й пехотной дивизии. В 1812 г. командовал 27-й пехотной дивизией. Важнейшим подвигом его было сражение под Красным с войсками Мюрата и отступление после него, признаваемое военными авторитетами за беспримерное. Несмотря на частые стычки с неприятелями, его дивизия, впервые под Красным бывшая под огнем, отступала в величайшем порядке и успела настолько задержать неприятеля, что наши войска свободно могли занять Смоленск и прикрыть Московскую дорогу. В Бородинском сражении погибла бо́льшая часть дивизии Неверовского, сам Дмитрий Петрович был контужен. Затем он сражался под Тарутином и Малоярославцем. В 1813 г. Неверовский, с только что сформированным им 13-м корпусом, участвовал, под командой Остен-Сакена, в сражениях при Кацбахе и под Лейпцигом, где получил смертельную рану. Пользовался всеобщим уважением современников. Его записка о службе своей в 1812 г. напечатана в «Чтениях Московского Общества Истории и Древностей Российских» за 1859 г., т. I. В 1971 году именем Неверовского названа улица в Москве близ Кутузовского проспекта.
Дитинство Дмитра Петровича, за словами М.Максимовича, проходило «на привольї дніпровському і просторі степовому, у всій простоті тодішнього життя. На десятому році він був вже сміливим плавцем, влучним стрілком та вдалим наїзником». Батько Дмитра, Петро Іванович Неверовський із 1768 року був сотником Бубнівським, а мати Прасковія Іванівна – донькою ліплявського сотника Івана Мойсейовича Левицького. Родина Неверовських була великою – чотири сини та десять доньок. Перший вчитель Дмитра – старий козак Григорій Миколаєнко навчав його церковної грамоті.
Після переїзду батьків до Золотоноші, де Петро Іванович був городничим, вихованням Дмитра займається граф Петро Завадовський, який дружив з родиною Неверовський і проживав у Драбові. Згодом Завадовський забирає юнака до Петербургу де той у 1786 році вступає солдатом до лейб-гвардії Семенівського полку, а через рік отримує звання сержанта. Бабуся Дмитра Неверовського Уляна, була рідною сестрою Марфи Лазаревич – другої дружини Івана Максимовича, прадіда Михайла Максимовича, видатного літописця нашого краю і друга Т.Г.Шевченка. В цей час іде війна з турками на Чорному морі. За словами М.Максимовича Неверовський «пізнав битву і перемогу в перший раз при Сальче, звідки розбитих турок гнали наші до Ізмаїлу, а потім знаходився він при знаменитому взятті Бендер». Під час польської кампанії Дмитро Петрович служив у батальйоні Єкатеринославського єгерського полку, брав участь у всіх боях. В липні 1792 року він відзначився під Деревицею та Городищем за що отримав звання капітана. У 1805 році дружиною молодого генерала Неверовського стає Єлізавета Мусіна-Пушкіна, донька адмірала.
Під час війни 1812 року Дмитро Неверовський командує 27-ю піхотною дивізією. Завдяки затяжним маневрам його дивізії при відступі під Красним, яка затримала французів, російські війська здобули Смоленськ і прикрили дорогу на Москву. У битві при Бородіно Дмитро Петрович був контужений. У 1913 році командир 13-го корпусу генерал-лейтенант Неверовський був смертельно поранений в битві під Лейпцігом. Поховали його спочатку під Галле, а згодом останки генерала були перенесені до пантеону героїв у Бородино.
На Бородинському полі у 1812 році загинув брат Дмитра гвардієць Олександр, також загинув і брат Павло, який набирав ополчення в Новомосковському уїзді. Живим із роду Неверовських залишився тільки молодший брат генерала Іван, який служив на Чорноморському флоті і в 1807 році був нагороджений Георгіївським хрестом за взяття Анапи. В Москві біля Кутузовського проспекту у 1971 році на честь нашого земляка Д.П.Неверовського була названа вулиця.
Від дідів до онуків
шлюб: ♂ Дмитрій Петрович Невірівський
смерть: 1853, Российская империя
шлюб: ♂ Микола Олександрович Невєров
смерть: 1908, Российская империя
шлюб: ♀ Зинаида Николаевна Неверова (Лукашова)
смерть: 11 березня 1887, Старый Оскол, Курская губерния, Российская империя
шлюб: ♀ Евгения Николаевна Неверова (Калмыкова)
смерть: 1930
