УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Кирик Кирило Остафійович Ружинський пом. 1599

З сайту Родовід

Запис:251605

Рід	Ружинські
Стать	чоловік
Повне ім’я від народження	Кирик Кирило Остафійович Ружинський
Імена протягом життя	Кирило
Батьки ♂ Остафій Іванович Ружинський [Ружинські] пом. 1587 ♀ Богдана Іванівна Олізар [Олізари]
Вікі-сторінка	wikipedia:uk:Кирик_Остафійович_Ружинський

Події

народження дитини: ♂ Адам Ружинський [Ружинські]

народження дитини: ♀ Ганна Кирилівна Наримунтович-Ружинська (Надаржинська) [Ружинські]

шлюб: ♀ Евдокия Куневская (Ружинская) [Куневские]

1575 народження дитини: ♂ Роман Кирилів Олегів син Ружинський [Ружинські] нар. 1575 пом. 4 квітня 1610

1599 смерть:

Нотатки

Ки́рик Миха́йлович Ружи́нський ( Кирило ) (рік народження невідомий — † близько 1601) — князь, отаман на Запоріжжі, згодом черкаський підстароста,брати : низовий гетьман Богдан i Миколай.Один з братів здобув татарський замок Сламгород і зрівняв його з землею.

За лицарські заслуги кор. Стефаном Баторієм йому 1581 надана в дов. користування Котельня за Житомиром.Його донька в-ла заміж за кн. Чарторийського.

У 1585 році Кирик Ружинський деякий час перебував на Запорозькій Січі, брав участь у поході запорожців проти татар. Під час Наливайка повстання 1594-96 років очолював передовий загін польських військ, який вів бої проти повстанців на Київщині. У квітні 1596 року загін Кирика був розбитий козацькими військами під командуванням Северина Наливайка і Матвія Шаули поблизу Білої Церкви.

Під час того як Кирика не було дома татари напали на Котельню і почали нищити місто ,загорівся і будинок князя Кирика,в якому згоріла його перша жінка кн. Євдокія Куневська.

Похований в церкві в Котельні.

Жінки:

1) Авдотія Андріївна Куневська; 2) Ядвіга Фальчевська;

Отаман Війська Запорозького (1588 р.)

...

В другій половині XVI століття сталася подія, яка чітко позначилася на долі населення Ружинщини. Прилучення України до Польщі в 1569 році стало стимулом колонізації «пустинь» українських і водночас запровадження феодального ладу. Не стало границь між Україною і Польщею — населення польської держави від магната до кметя** буйною хвилею ринуло на Україну в надії на щасливе життя. Чутки про родючість української землі швидко поширилися по всій Польщі. Магнати, сподіваючись випросити у короля значну частину «пустинь», шляхта в надії влаштуватися біля магнатів, кметі, що сиділи на бідненьких грунтах Білорусії, Полісся і Польщі, щоб позбутися важкої праці на пана і сісти бодай на деякий час на волі — всі рушили на білоцерківські, уманські, брацлавські та пороські простори.

Емігранти сподівалися знайти захист у замках, які подекуди почали відбудовуватися. Але у XVI столітті татарські напади були частішими і жорстокішими, ніж в інші часи. Пересвідчившись в тому, що зем'яни не можуть оборонити край від ворожих нападів, королі польські вдалися до послуг магнатів руського походження. Спочатку землі Волині переходять до рук князів Острозьких, Заславських, Вишневецьких, Збаразьких, а 1507 року князів Збаразьких вже бачимо й на Брацлавщині, князя Острозького — в Чуднові, в 1508 році князя Корецького на Олевщині. Черга прийшла й до Ружинщини. Король Стефан Баторій дає князеві Кирикові Ружинському за військові заслуги в 1581 році Котельню, а в 1591 році Кирило Ружинський разом зі своїми братами набуває всю Ружинщину.

Щербів, як ми бачили, держав Гневот Дмитрович Кішка-Стрижевський. В 1591 році він віддає його князеві Ружинському. Роман Ружинський зі своєю дружиною Софією одержав Карабчиїв, а Адам Ружинський купив місто Паволоч, тоді до Паволоцької волості належала частина Ружинщини.

Ружинські — родина дрібних князів Волинського Полісся, що мала своїм гніздом Ружин біля Ковеля, — руського походження, хоч згодом Роман писався Наримунтовичем, тобто по-томком литовського князя Наримунта.

Князі Ружинські — Кирик, Роман і Адам — були членами львівського православного братства, яке боролося проти спольщення українського народу, але вони, за висловлюванням «Треноса» Мелетія Смотрицького, стали тим адамантом, сяйво якого згасло через зраду своєму народу.

Кирик Ружинський називався «вождем козацьким» чи не тому, що мав у Котельні 150 козаків, чи тому, що був свояком отаманові Запорозького війська Остапу Дашковичу, якого в літописі Самовидця чомусь названо Ружинським. Але Кирик Ружинський разом з таким же зрадником свого народу Яремою Вишневецьким воював проти справжнього вождя українців Наливайка, за що, певно, заслужив ласку короля.