| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Федір Коцюбинський
З сайту Родовід
| Рід | Коцюбинські |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Федір Коцюбинський |
Події
народження дитини: ♂ Матвій Федорович Коцюбинський [Коцюбинські]
заняття: уніатський священик
Нотатки
М. Коцюбинський, пишучи про себе, любив казати, що його рід походить із давніх українських бояр, хоч достатніх документальних підстав для цього не було. В родині Коцюбинських зберігався про це переказ, а також легенда про походження прізвища Коцюбинського. Коцюбинські вважали, що їхній пращур був утікачем з Кримської орди і мав прізвище Кочубей. Утік він спочатку на Запорожжя, а звідти до поляків. Не бажаючи мати прізвища Кочубей (кучу — намет, бей — начальник), він подав прохання, щоб йому було змінено прізвище на шляхетське. «Хай буде Коцюбинський!» — начебто вирішив польський король. Один із родичів Коцюбинського, правда, пояснює походження цього прізвища простіше й історичніше. Коли Поділля було під Польщею, то козаки, роблячись панками, додавали до прізвища закінчення — ський, чи — инський, отож був Коцюба, а став Коцюбинський, був Коза, а став Козицький. Про предків Коцюбинського документально відомо тільки те, що були вони попами. Найвідоміший прадід його — уніатський священик Федір Коцюбинський. Маючи гострий, палкий норов і нестримну вдачу, він полишив після себе в судових актах не один слід. Таким же темпераментним і нестримним був батько письменника. Сам письменник визначив його як «сангвініка з вічними фантазіями, які ніколи не здійснялися, запальний, але добрий чоловік». Особливою пристрастю Михайла-старшого були коні. Він збирав малюнки, атласи, літературу про коней, утримував їх аж четверо і брав участь у гонках у Варшаві. Коли вигравав, привозив подарунки, а програвши, ледве добирався додому. Пізніше, коли вже Михайло-старший зубожів, а його життя було постійним спусканням по службовій драбині, в нього лишилася тільки пара коней; зрештою, загинули й ті під час переїзду залізницею. Закінчив життя батько М. Коцюбинського третім помічником волосного писаря у злиднях і в самоті, бо, не маючи змоги утримувати родину, жив од неї осторонь.
Від дідів до онуків
