Карпо Іванович Мокрієвич пом. близ. 1704

З сайту Родовід

Запис:603027
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Мокрієвичі
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Карпо Іванович Мокрієвич
Батьки

Іван Мокрієвич [Мокрієвичі]

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Мокрієвич Карпо Іванович

Події

народження дитини: Марія Карпівна Мокрієвич [Мокрієвичі]

народження дитини: Демьян Карпович Мокриевич [Мокриевичи]

народження дитини: Самійло Карпович Мокрієвич [Мокрієвичі] пом. до 1712

народження дитини: Іоанникій Карпович Мокрієвич [Мокрієвичі] пом. до травня 1700

шлюб: Ганна Станіславівна Кохановська [Кохановські]

близ. 1704 смерть:

Нотатки

Село Гучин (зараз – Ріпкинського району) по двох берегах р. Білоус. Село у складі Білоуської сотні згадується у 1729-31 рр. До цього було у складі полкової сотні. За розповідями старожилів, село засноване після вигнання поляків шляхтичем Станіславом Кохановським (Коханенком). Вперше згадується під 1658 роком. Цікавим є цей документ “…местъ отъ мене, Станислава Коханенка, сотника Черниговского, и от мене, Раины Станиславовой Коханенковой, малжонковъ, данной п.Карпу Мокріевичу и п. малжонць его Аннъ Станиславовнъ, а цорць нашой, на зречене маетности хутора Гучина зъ млиномъ и слободою въ посазъ деткамъ обейчу на виховане леговане, въ староствь Черниговскомъ лежачое, и южъ оное маетности мы, малжонкове в въчными часы зрекаемся и дьткам нашим въ посесію подаемъ”. Отже, село Гучин було подароване Коханенком своєму зятеві Карпу Мокрієвичу. За ним воно було закріплене указом гетьмана Ю. Хмельницького 1661р.

У ХVІІІ ст. селом володіли нащадки К.Мокрієвича Олександр, Василь, Павло, Іван Мокрієвичі. У 1781 р.в селі жила дружина Івана Мокрієвича Ганна та її син Іван, які мали будинок на чотири покої; прапорщик Василь Мокрієвич, військовий канцелярист Іван Мокрієвич, у якого – будинок на чотири покої, син військового товариша, священик, церковник, посполитих 21-32. У середині ХVIІІ ст. в селі вже була церква в ім’я Святої Троїці.

Генеральний писар Карпо Іванович Мокрієвич (1660-1661).

Карпо Мокрієвич, його військовий генеральний писар, з іншими своїми товаришами 492 провідав (чи праведно, чи неправедно), що Многогрішний начебто почав був чинити таємні кореспонденції з тогобічним гетьманом Петром Дорошенком 493, знамірюючись, так само, як Дорошенко, схилитися під Турецьку державу 494, і таємно засвідчив про те до монаршого престолу своїм писанням 495. Тому їхньому свідченню легко повірено і з Москви відразу ж прислано певну якусь особу з монаршим указом до генеральної старшини, щоб видали гетьмана Многогрішного, а на його місце поставили собі іншого гетьмана.


Сейчас Репкинского района, центр сельсовета. При речке Сибереж.

Упоминается в "Памяти" 1527, однако запустевает в период смуты в начале XVII века. Село возобновилось в начале 1630-х годов (упоминается в привилее от 22 февраля 1633 Мартыну Калиновскому на Черниговское староство), но вследствие Смоленской войны 1632-1634 гг, вероятно, снова обезлюдело, поскольку королевский привилей С. Пясочинському от 14 марта 1645 называет Сибереж селищем .

Позже им владел Карп Мокриевич, которому Сибереж досталась в удел жены, происходившей из польской шляхты. Подтверждающие универсалы и грамоты Мокриевичам на Сибереж: Карпу - гетмана Юрия Хмельницкого (23.07.1660), царя Алексея Михайловича (3.02.1667), гетманов Демьяна Многогрешного (27.03.1669), Ивана Самойловича (19.07.1672), Ивана Мазепы (28.08. 1687), царей Иоанна и Петра Алексеевича (9.03.1690); Демьяну - гетмана Ивана Мазепы (23.03.1704); вдове Демьяна Агафье - гетмана Ивана Скоропадского (13.09.1709).

Сибереж и в дальнейшем оставалась за Мокриевичами. В 1749 г. Александр и Василий Мокриевичи вели спор за двор и земли в с. Сибережи с полковым канцеляристом Василием Комаровским.

Необходимо отметить агрессивную земельную политику Мокриевичей, они неоднократно стремились завладеть землями в соседних селах. А бунчуковые Павел и Александр Мокриевич и сын полкового судьи Василий Мокриевич в 1750 убили казака с. Сибереж Тимофея Сапегу и завладели его имуществом, что повлекло за собой ряд судебных процессов (1750-1751, 1751 гг.) История получила продолжение в 1756 г., когда Павел, Александр и Василий Мокриевичи совместно с полковым хорунжим Василием Комаровским захватили земли местных казаков Семена Сапеги, Николая Коржа, Григория Тетери и других. За неделю они пытались провести обновления межевых знаков собственных владений, что привело к нападению Николая Коржа с товарищами (более 80 человек) на обидчиков. Спор между сторонами за земли продолжился и в 1758 г., когда дело рассматривал Черниговский полковой суд.

Спустя некоторое время бунчуковый Александр Мокриевич захватил имущество у казака Андрея Гомана (1759 г.), его пришлось вернуть после рассмотрения жалобы потерпевшей стороны в Генеральной военной канцелярии. Более того, канцелярия обязала бунчукового Ивана Кутневського провести ревизию подверженний Мокриевича и Комаровского. Результат нам неизвестен, однако уже через несколько месяцев, в феврале 1760 г., Александр Мокриевич захватил коней и муку у того же Андрея Гомана.

В 1762 г. на Сибереж претендовала дочь бунчукового Якова Искры, Ирина.


Від дідів до онуків

Батьки
Батьки
 
== 2 ==
== 2 ==
Діти
Діти
Онуки
Михаил Иоанникиевич Мокриевич
військове звання: 8 липня 1738, Черниговский полковой есаул
Онуки

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами