Олександр Іванович Рігельман нар. 1720 пом. 23 жовтня 1789

З сайту Родовід

Події

1720 народження:

народження дитини: ♀ Богдана Александровна Ригельман [Ригельманы]

народження дитини: ♀ Екатерина Александровна Ригельман [Ригельманы]

народження дитини: ♂ Адам Александрович Ригельман [Ригельманы]

шлюб: ♀ Марфа Васильевна Лизогуб (Ригельман) [Лизогубы]

шлюб: ♀ Черткова (Ригельман) [Чертковы]

1778 народження дитини: Российская империя, ♂ Аркадій Олександрович Рігельман [Рігельмани] нар. 1778

23 жовтня 1789 смерть:

Нотатки

Рігельман Олександр Іванович (*1720 — †23 жовтня (3 листопада) 1789) — історик України, військовий інженер з німецького шляхетського роду, генерал-майор російської армії (з 1771). Дід українського історика Миколи Рігельмана.

Народився у Петербурзі. Походив з німецької дворянської сім'ї. У 1738 закінчив Сухопутний Шляхетський Корпус в Петербурзі. Служив у російських військах в Україні. Був відряджений в Україну для топографічно-інженерних робіт, які провадив здебільша на Півдні (зокрема у 1741-43 на Запоріжжі). Учасник російсько-турецької війни 1735-39 (згодом також війни 1769 — 74). У 1740-их pp. складав плани з проектами укр. міст, будував укріплення тощо. У 1741-43 Р. проводив інженерно-технічні та топографічні роботи на Запорожжі, зокрема займався розмежуванням земель між Портою і Російською імперією. У червні 1743 одержав чин інженера-прапорщика. У 1745-49 керував роботами по спорудженню прикордонних ретраншаментів біля Києва (Васильківського, Обухівського та ін.), готував плани Прилуцького, Лубенського та Київського полків. З 1749 проводив інженерно-фортифікаційні роботи у Киргиз-Кайсацькій орді. У 1750 — 60-их pp. працював на південному-сході Російської імперії. Протягом 1760—1782 брав участь у будівництві укріплених лінійна Дону і Пд. Україні, на узбережжі Азовського моря (зокрема, під його керівництвом збудовано фортеці св. Дмитрія Донського у гирлі Дону і Петровську в гирлі р. Берди, майбутній Ростов на Дону). З 1770 — полковник. Учасник російсько-турецької війни 1768-74, нагороджений за участь у здобутті Силістрії. Після відставки в 1782 оселився у маєтку своєї дружини (уроджена Лизогуб) у с. Андріївці (Овдіївці) на Чернігівщині, де й помер. Збудував у своєму селі церкву, де і похований.

Р. — автор «Історії або повіствування про донських козаків» з додатком (17 ілюстрацій і 2 карти; 1778; видана Й. Бодянським в 1846). У 1778 склав «Літописне повіствування про Малу Росію» (ч. 1-4; у 1785-86 переробив і доповнив). Ця праця була вперше повністю видана Й. Бодянським у 1847 в «Чтениях Моcковского Общества Истории и Древностей». При написанні цієї роботи використав українські козацькі літописи, польські хроніки і мемуари, книгу С. Мишецького «Історія козаків запорозьких», а також власні спостереження та документальні матеріали. Праця Р. з додатком «Список именной всем бывшим в Малой России гетьманам», альбомом (28 портретів та двох карт України) є цінним джерелом з історії України 17-18 ст. Історія України Р. подає повну, систематичну історію від найдавніших часів до 1787. До неї додано також «Особое списание о бывших запорожских казаках», етногр. опис укр. людности й 28 малюнків укр. типів (у відповідному одязі), виконаних Т. Калинським.

У рукописах залишилися розвідка Р. «Изъяснение о Кизлярской крепости» (1757), збірник планів, карт та ін.

Від дідів до онуків