| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Григорій Омелянович Лісничий
З сайту Родовід
| Рід | Лісничі |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Григорій Омелянович Лісничий |
| Батьки
♂ Омелян Степанович Лісничий [Лісничі] пом. 5 жовтня 1938 | |
| Вікі-сторінка | wikipedia:uk:Лісничий Григорій Омелянович |
Нотатки
Григорій Омелянович – людина з тих великих організаторів і керівників промисловості України, про яких без перебільшення говорять як про легендарні особистості, які закладали основи нових галузей економіки країни. Він очолював нафтопереробну і нафтохімічну галузь Україні протягом 25 років (1963-1988 рр..), З них останні 17 років (1971-1988 рр..) Був членом уряду Української РСР з правами та обов'язками міністра. Депутат Верховної Ради України X-XI скликань (1980-1990 рр..).
Під його безпосереднім керівництвом в Україну практично з нуля була створена нафтопереробна і нафтохімічна промисловість, яка забезпечила в свій час істотний внесок в економіку УРСР. На початку 60-х років в Україні гостро постало питання про розвиток власної нафтопереробної промисловості. До цього часу українськими нафтопереробними заводами забезпечувалося лише 20% потреби республіки. Останнє ввозилося з Росії й обходилося дорого. Та й існувала виробництво здійснювалося невеликими підприємствами із застарілим обладнанням за примітивними технологіями. Для вирішення поставлених завдань у 1963 році в Україні створюється Головне Управління по нафтопереробній і нафтохімічній промисловості Укрраднаргоспу. Керувати новою структурою запрошується Григорій Омелянович Лісничий.
Проте, дякуючи долі, примірник, який відредагував і підготував до друку Іван Микитенко, дивом зберігся в архіві письменника, хоча той також потрапив під репресивний прес 1937 року. Довгі роки ці сторінки дбайливо зберігав його син Олег Іванович, який і передав їх сину автора спогадів Григорію Омеляновичу Лісничому. Саме завдяки його старанням, а також допомозі й підтримці голови Рівнянської сільради Віктора Неділька, директора школи села Новомиколаївка Новоукраїнського району Анатолія Ковирьова та шеф-редактора журналу “Всесвіт” Олега Микитенка це видання побачило світ.
Від дідів до онуків
