| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Гаврило Кіндратійович Бурляй
З сайту Родовід
| Рід | Бурляї |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Гаврило Кіндратійович Бурляй |
| Батьки
♂ w Кіндратій Дмитрович Бурляй [Бурляї] пом. після 1667 | |
Події
народження дитини: ♂ Батько Пилипа Бурляй [Бурляи]
народження дитини: ♂ Карпо Гаврилович Бурляй [Бурляї]
військове звання: полковник охочекомонний (сердюцький)
інше: здав Білу Церкву каральним військам Меньшикова у 1708 році
Нотатки
1732 году генвара дня видение полку Переяславского полковника бунчукових товарищей полковой старшини и значкових козаков которие на верност Ея Императорскому Пресветлеишому Величеству были у присяги а именно
Васил Стефанов син Томара полковник наказний Переясловский
Старшина полковая За судию Карп Бурляй Полковник охочопехотний Гаврило Кондратиев син Бурляй
Селом Глубоке, Вороньківської сотні володів за гетьмана Скоропадського Гаврило Бурляй, полковник сердюцький.
І.Бурляй був кременчуцьким сотником принаймні весь 1685 р. (див. підписані ним листи з 6 червня та 5 грудня 1685 р.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.14480, 14483). Можливо це ще той І.Бурляй, якого згадано в 1649 р. у реєстрі Максимівської сотні. Бурляї взагалі були знаною козацько-старшинською родиною в Чигиринському полку, особливо відомий Кіндрат Бурляй – один з найближчих сподвижників Б.Хмельницького. Пізніше, відомий Гаврило Бурляй – полковник охочепіхотний, який підписав Коломацьку чолобитну 1723 р. разом із старшиною Миргородського полку (див.: Киевская старина. – 1890. – №6. – С.105). 1752 р. якійсь Іван Бурляй з сином Антоном, згаданий серед захожих (у 1750 р.) «з внутрь Малой Росии» в сільці Обоянське Переволочанської сотні (на правому березі Дніпра між Дереївкою та Мишуриним Рогом) (див.: Пивовар А.В. Вказ. праця. – С.32). А у 1760-х рр. згадується значковий товариш Лубенського полку Леонтій Бурлай (див.: ЦДІАК. – Ф.59. – Оп.1 (т.ІІІ-IV). – Спр.3416, 3416а, 4149).
".. село Глубокое, по свидетельству старожилов тамошних, как они запамятают, с давних времен надлежало до ратуши Бориспольской а за гетьмана Самойловича владел им Йван Сулима, а по нем, за Мазепи, Константій Мокіевский а после – сотник Воронковский Івань Берло [3], а за гетьмана Скоропадского – Гаврило Бурляй, а ... ныне владеет господин генерал Вейсбах, но крепостей не обьявлено"
Гаврило (?-1675-1730-?) - полковник сердюцький. У 1715 р. отримав гетьманський універсал на 18 дворів у с. Сосновій Яготинської сотні. Володів с. Глибоким Вороньківської сотні, яке пізніше перейшло у володіння генерала Вейсбаха. Гаврило Бурляй купив землі в жителя яготинського Козолки (прозваного Шаруном) і панфільського жителя Моргуна, на яких побудував хутір в Яготинській сотні. На 1723 р. з-під його володіння в Сосновій у число нововписаних козаків перейшло 14 його підданих, тут у нього залишилося в підданстві дворів: тяглих - 19, піших - 5, вдовиних - 3; у селі Городищі в нього було 9 тяглих дворів.
У Білій Церкві знаходився сердюцький полк Бурляя (800 козаків). 9 листопада 1708 р. Петро І видав указ до коменданта, старшини і козаків, якізнаходились у Білій Церкві. Він вимагав впустити до білоцерківського замку російські війська, а в разі спротиву місто буде взяте штурмом, а «которые противились побиты, водчиком из них учинена смертная казнь» буде. Київському воєводі Д.Голіцину було на казано після здачі Білої Церкви ввести туди російський гарнізон, козаків відправити до Скоропадського, послабити укріплення і вивезти артилерію, а потім вивести гарнізон. Голіцину вдалося умовити Бурляя здатися. Сердюцький полк був виведений до Києва, а до фортеці ввійшли полк Анненкова з Ніжина та три драгунські сотні. В Білій Церкві були захоплені скарби Мазепи.
Бурляй – значковий товариш Переяславського полку, мав приїжджий двір у с. Ничипорівка Яготинської сотні.
Від дідів до онуків
