УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Микола Костянтинович Деревецький
З сайту Родовід
Рід | Деревецькі |
Стать | чоловік |
Повне ім’я від народження | Микола Костянтинович Деревецький |
Батьки |
Події
народження дитини: ♀ Аліса Миколаївна Деревецька [Деревецькі]
народження дитини: ♂ Едуард Миколайович Деревецький [Деревецькі]
шлюб: ♀ Галина Марія Донатівна Голембіовська (Деревецька) [Голембіовські]
Нотатки
28 жовтня 1937 року, у селі Сущанка Олевського району Житомирської області, Голембіовска взяла шлюб із Деревецьким Миколою Костянтиновичем. У шлюбі Голембіовська отримала прізвище чоловіка Деревецька.
Діти народжені в шлюбі:
Деревецький Едуард Миколайович (12.08.1938 р.н., місце народження м. Олевськ Житомирської області); Деревецька Аліса Миколаївна (14.04.1940 р.н., місце народження село Журжевичі Олевського району).
А тепер деякі припущення (документально не підтверджені) стосовно однієї із гілок батькової лінії… Прабабуся (по-батьковій лінії) Марія носила відоме шляхетське прізвище - Тишкевич, але була записана «солдатською донькою». Відтак, не виключено, що вона була дитиною нашадка знатного графського роду Тишкевичів гербу Леліва, який міг зазнати переслідувань після участі в Польському визвольному повстанні 1830-31 років.
Достеменно відомо, що шляхтич на прізвище Тишкевич керував повстанням у Волинській губернії. Відтак він та його рідні, теоретично, могли бути позбавленими титулу й засланими у солдати. Але цю інформацію треба перевірити.
Інша гілка мого польського родоводу походить із козацьких земель, розташованих на Черкащині, неподалік знаменитого Чигирина – серця козацької вольниці. Звідти походить мій дідусь Деревецький (Drzewiecki) Микола Костьович, батько якого, ймовірно, мав польське коріння. За родинним переказом його предок переїхав на Черкащину із етнічної Польщі, а його мати, моя прабабуся Софія Козій була, вірогідно, українського козацького роду.
Жінки поколінь Деревецьких, які жили на Черкащині були, здебільшого, козацькими доньками. А козаки, як відомо вважали себе рицарським, а відтак, до певної міри, шляхетним станом. «Же през шаблю маєм права»! Отже, значна частина предків мого родоводу були легітимними дворянами (шляхтичами), а інша не менша частина вела рицарський, шляхетний не по праву, а по факту (яко на Украйні) спосіб життя.
Від дідів до онуків