| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Олександра Федорівна ? (Міхновська) нар. 1827
З сайту Родовід
| Рід | ? |
| Стать | жінка |
| Повне ім’я від народження | Олександра Федорівна ? |
| Зміни прізвища | Міхновська |
Події
1827 народження:
народження дитини: ♂ Володимир Іванович Міхновський [Міхновські]
народження дитини: ♀ Олімпіада Іванівна Міхновська (Совачева) [Міхновські]
шлюб: ♂ Іван Іванович Міхновський [Міхновські] нар. 1823 пом. 1906
1865 народження дитини: Російська імперія, ♂ Гаврило Іванович Міхновський [Міхновські] нар. 1865 пом. 1910
1870 народження дитини: ♂ Юрій Іванович Міхновський [Міхновські] нар. 1870 пом. 1917
31 березня 1873 народження дитини: Турівка, Полтавська губернія, Російська імперія, ♂ Микола Іванович Міхновський [Міхновські] нар. 31 березня 1873 пом. 3 травня 1924
Нотатки
Іван Міхновський прожив довге життя — 83 роки. Був він людиною величезної фізичної сили і, за свідченням дружини його онука, української акторки Г. Совачевої, міг зігнути мідну копійку між пальцями, а одного разу переміг у бійці з декількома рибалками — браконьєрами. Разом із тим — і це досить поширена в українських родинах ситуація, — отець Іван побоювався своєї енергійної дружини — Олександри Федорівни, яка завзято боролася з його шкідливими звичками, особливо з пристрастю до паління.
Сім'я Міхновських, якщо підходити з мірками того часу, за чисельністю була середньою. Про її склад пишуть О. Стовба та інші автори: три сини — Володимир, Гаврило і Микола, а також дочка — Олімпіада. Утримувалася сім'я працею батька. Було також 17 десятин землі, із них 15 десятин — польової, а 2 десятини — присадибної. Ці дані наводить Сергій Шемет, який добре знав Міхновських, а також згадувана вже Г. Совачева. Про 15 десятин орної землі, що були у власності покійного священика Івана Міхновського з Турівки Прилуцького повіту, повідомляли у листопаді 1908 р. «Полтавские губернские ведомости». Звичайно, обробляти самотужки цю площу парафіяльний священик не міг. Орну землю він віддавав в оренду, за що оплачувалося навчання дітей. Сім'я не бідувала, хоча жила скромно, бо розраховувати на розкіш при таких прибутках не доводилося. До праці по господарству залучалися всі, у тому числі й діти. Звичка працювати на землі залишилася у Миколи Міхновського на все життя, і коли він став дорослим, то любив порядкувати в саду. Взагалі сімейний побут Міхновських був цілком селянським, народним, ґрунтувався на здорових моральних засадах. Не випадково всі діти знайшли себе в житті й тією чи іншою мірою виявилися причетними до українського національного руху.
Старший син Володимир вирішив продовжити батьківську місію, закінчивши у 1874 р. Полтавську семінарію. До 1907 р. служив священиком у різних парафіях Прилуцького повіту. Відрізнявся незалежним характером, критикував церковну владу, в умовах революції 1905–1907 рр. підтримував контакти з українськими патріотами. Це стало підставою для його переведення в 1907 р. з рідного Прилуцького повіту до Роменського, де в нього не було ні знайомих, ні рідних.
Два молодші сини — Гаврило і Микола — пішли по цивільній лінії. Це була типова для сімей священиків ситуація. Наприкінці XIX ст. священику вже важко було одержати парафію, тому своїх дітей сільські батюшки відправляли в університети та інші цивільні (чи військові) навчальні заклади. До того ж російська православна церква разом із самодержавним режимом, якому вона була покликана служити, вступала у смугу глибокої внутрішньої кризи. Її авторитет у суспільстві падав, і бажаючих обирати духовну кар'єру ставало менше.
Гаврило Міхновський, 1865 року народження, після закінчення у 1886 р. Прилуцької гімназії деякий час навчався на історико–філологічному факультеті Київського університету. Цікаво, що у списках студентів він значиться на одному курсі з Михайлом Грушевським, у майбутньому видатним українським істориком. Однак з невідомих причин цей факультет він залишив і перевівся на юридичний. Пройшовши курс навчання, у 1890 р. був залишений в університеті для викладацької роботи. Але Гаврила приваблювала жива робота з людьми, і через деякий час він переїжджає до Прилук, де працює адвокатом. Дмитро Дорошенко, який відвідав Гаврила Міхновського в Прилуках навесні 1905 р., писав про нього у своїх споминах як про «рідного брата Миколи Міхновського, якого він дуже нагадував і обличчям, і всією своєю постаттю, і своїм патріотизмом в самостійницькім дусі»[43].
Єдина в сім'ї дочка одружилася із священиком Яковом Совачевим, зусиллями якого було завершене будівництво нової церкви в Турівці. У сім'ї Совачевих також виросли учасники українського національно–визвольного руху, серед яких був і Василь Якович Совачев, свого часу голова студентської української громади в Києві; у 1917–1919 рр. — член Української демократично–хліборобської партії, військовий лікар і начальник санітарної управи армії УНР.
Серед представників інших гілок роду Міхновських були також активні діячі українського національного руху. Найвідоміший з них – Юрій Міхновський, який народився в Золотоніському повіті, на батьківщині Миколиного діда. Навчався в Полтавській духовній семінарії, з якої був виключений за участь в національному русі на 4 курсі. Деякий час учителював, а у 1891 р. висвятився на диякона. У 1921 р. Юрій Міхновський став одним із співзасновників і єпископів Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
В українській громаді Полтавської семінарії у другій половині 1890–х рр. поряд із Симоном Петлюрою активну участь брали два брати Міхновські. Їх імен Юрій Коллард, який наводить цю інформацію, не згадує. Напевне, вони також були родичами Миколи. В архівних фондах збереглися дані, що у 1890–ті рр. Володимир і Олександр Міхновські, студенти Харківського ветеринарного інституту, були членами Харківської студентської громади. Після утворення Революційної української партії вони стали її членами, а в 1903 р. були заарештовані за революційну діяльність.
Перелік учасників українського національно–визвольного руху – представників широко розгалуженого роду Міхновських — можна продовжити. Але у XX ст. цей давній український рід став відомим, перш за все, завдяки Миколі Івановичу Міхновському, наймолодшому в родині турівського священика Івана Міхновського.
Від дідів до онуків
шлюб: ♀ Олександра Федорівна ? (Міхновська)
смерть: 1906, Російська імперія
шлюб: ♀ Олімпіада Іванівна Міхновська (Совачева)
смерть: квітня 1915, Російська імперія
