Епистимія Марківна Семиліт Криворотенко (Огієнко)

З сайту Родовід

Події

народження: Брусилов, Радомысльский уезд, Киевская губерния, Российская империя

народження дитини: ♂ Іван Михайлович Огієнко [Огієнки]

народження дитини: ♂ Костянтин Михайлович Огієнко [Огієнки]

шлюб: Брусилов, Радомысльский уезд, Киевская губерния, Российская империя, ♂ Михайло Іванович Огієнко [Огієнки] нар. 18 березня 1878

7 вересня 1907 народження дитини: Брусилів, Радомишльський повіт, Київська губернія, Російська імперія, ♂ Павло Михайлович Огієнко [Огієнки] нар. 7 вересня 1907

24 листопада 1909 народження дитини: Брусилів, Радомишльський повіт, Київська губернія, Російська імперія, ♀ Марія Михайлівна Огієнко [Огієнки] нар. 24 листопада 1909

Нотатки

Як я згадувала раніше, мої батьки часто з пекучим співчуттям вели розмови про сплюндроване життя нашого родича з боку Михайла Огієнка та Епистимії Семиліт, які мали чотирьох дітей — Івана, Павла, Марію та Костянтина.

Тому я знову повертаюся в згадках в ту сніжну, морозну зиму 1941 року, коли вперше побачила дядька Павла, або Павлушу, як ласкаво називав його наш батько. За традиціями моїх земляків та нашої родини, в Різдвяні свята ми відвідували своїх родичів на далеких околицях Брусилова. Тоді наша мама і запропонувала нам відвідати бабу Пестю та її сина Павла, діда Михайла вже не було в живих.

З сестрою ми йшли з Забашти на околицю села, де вони жили. Під ногами дзвінко й студено хрумтів сніг, а в клуночку лежали замотані в рушник пиріжки з тушеними солодкими буряками, з калиною та кутя, без меду, без горіхів. Бідні були в той рік Різдвяні свята на окупованій Україні.

Зайшли ми з сестрою в хату разом з клубками холодного білого пару. В кухні по правій стороні віконце, покрите морозяними візерунками, ледь пропускало світло Різдвяного надвечір’я. По лівій стороні кухні нам в очі зразу впала худа постать Павла в латаній сорочці, що сидів на печі по-турецькому. На його лагідному блідому обличчі, опушеному русявою борідкою, пробігла блискавкою загадкова усмішка, коли баба Пестя сказала, що прийшли дівчата його двоюрідного брата Василя. Біля нього купкою лежали книжки, підручники, на які він весь час звертав свою увагу, щось вичитував, а потім повторював якісь формули та цілі фрази з підручників. Затьмарена реальність напевно виривала з його свідомості окремі епізоди з його навчання в університеті, та вкладала їх в нехитрі студентські думки. Я, як зацікавлена сорока, швиденько по лежанці вилізла на піч, поклала йому пиріжки та подивилась на підручники, а він продовжував лагідно посміхатися.

• http://politics.ellib.org.ua/pages-5890.html

Від дідів до онуків