Трохим Прокопович Павленко нар. 1880 пом. листопада 1919

З сайту Родовід

Події

1880 народження: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія

шлюб: ♀ Ірина Лазарівна ? (Павленко) [?]

1880 хрещення: Капустинська церква Архістратига Михаїла, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія

18 листопада 1905 народження дитини: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♀ Марія Трохимівна Павленко [Павленки] нар. 18 листопада 1905

листопада 1919 смерть: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, УНР, насмерть закатований денікінцями

листопада 1919 поховано: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, УНР

Нотатки

Згадка у краєзнавчому музеї села Капустинців

10. Павленко Трохим Прокопович. Народження 1880 року з числа прогресивної сільської інтелігенції. За співчуття і сприяння революційному руху на селі, активні виступи проти місцевого панства, Павленко Трохим Прокопович в листопаді 1919 року був арештований денікінськими карателями, які на очних ставках вимагали від нього видачі активістів села. Після нелюдських катувань, Павленко разом з Андрусенком Тимофієм були розстріляні, де зараз посаджений шкільний сад.

Стаття Ф.Перешивки "Комітетчик. Сторінки життя"

"Місцеве панство, багатії зрозуміли, що з іскри в селі почне розгоратися полум'я. Не чекаючи арешту, першим з села втік земський начальник, щоб пізніше, в 1919 році, повернутися з денікінцями і розстріляти однодумців Данила - Павленка Трохима, Добровольського Семена та інших."

Спогади І.Г.Козуба "Доба і доля"

Іван Гнатович Козуб у своїх спогадах "Доба і доля" пише:

"Були в Капустинцях й інші так звані дворяни, але, крім дворянського титулу та більших статків, нічого доброго за душею не мали, а їхні діти так і залишилися гоноровитими дундуками-неуками. Тож простим молодим людям довелося самотужки вибиратися з темряви, а першими з-поміж них були Сидьорка, Омелько Миненко, Семен Добровольський, Гнат Козуб, Трохим Павленко та інші..."

"Нечуваною подією того часу для капустян був поліційний наскок і трус у Добровольських, Павленка й Павловського, спричинений згаданими виступами та читанням нелегальної літератури. Це не просто наполохало селян, а таки добряче нагнало страху й надовго стало темою притишених розмов та перешіптувань. Але це був лише початок, вірніше, перші спроби боротьби за краще майбутнє. Поки що капустинська громада заклопотана добуванням хліба насущного, була байдужою до тих зрушень і дбала, радше, про сякий-такий спокій, звикнувши до всього, вже не відчуваючи й не розуміючи свого безправ'я та злиденності, тішачись, проте, видимістю тихого й мирного життя в селі."

"У волості збиралися переважно вдень і тільки місцеві розумники та грамотії. Сміливці, які не лізли за словом до кишені, могли змагатися навіть на політичні теми. Завсідниками там були Семен Данилович Добровольський та його син Борис, Трохим Прокопович Павленко, Василь Петрович Чаленко, Василь Олістратович Андрусенко, Федір Оврамович Павловський, Іван Кулінський та інші."

"Зрідка з'являвся на посиденьках Трохим Павленко. Чоловіки по його приході кидали жартувати і щонайуважніше дослухувалися до його своєрідних "політінформацій". Павленко був людиною досить обізнаною, мав свої судження і про сільське життя, і про "зовнішні" події. Довго він тут не затримувався, аби не привертати уваги місцевого начальства, проте його короткі відвідини завше збурювали безліч думок і на кілька вечорів змінювали звичайний плин тих зібрань: було про що подумати, над чим поміркувати..."

"Трохим Павленко у війську був старшим полковим писарем. А, як відомо, писарі такого рівня часто фактично керували життям цілого полку, заміняючи зледачілих, а часом і обмежених офіцерів. Після служби він прийшов додому аж ніяк не з порожніми руками, проте не став самовдоволеним глитаєм, а всі свої зусилля спрямував на те, щоб розворушити в земляках приспане почуття гідності, сміливо пропагував зухвалу, як на тоді, ідею про право кожного на освіту й право вільно та самостійно мислити."

"Всі ці події так роз'ятрили мені душу, що я вирішив провідати своїх рідних. На світанку вже був у Капустинцях. Господи! Від побаченого мені аж сердце стало! Виявляється, денікінці вчинили другий напад на село. Взяли Трохима Павленка, Микиту Шелиха (батька Шелиха Сергія), впіймали Тимоша Андрусенка, вивели всіх трьох на лук'янівську леваду постріляли"

+ + +

Упокой, Боже, козака Твого Трохима і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

Від дідів до онуків