УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

З сайту Родовід

Рід	Леонтьєви
Стать	чоловік
Повне ім’я від народження	Петро Павлович Леонтьєв
Батьки ♂ Павло Леонтьєв [Леонтьєви]

Події

19 серпня 1943 смерть:

Нотатки

"Учасники акції також вшанували пам’ять старшого лейтенанта Петра Леонтьєва. З цієї нагоди, поклонитись могилі свого батька з Росії приїхала його донька Світлана Петрівна Леонтьєва. Селищний голова Михайло-Коцюбинського Микола Завальний вручив Світлані Петрівні грамоту про зарахування її батька до Почесних громадян селища.

Про долю легендарного офіцера Червоної Армії і командира партизанського загону розповіли місцеві краєзнавці. Під час боїв за Харків у травні 1942 року Петро Павлович був важко поранений, непритомним потрапив у полон. Пройшов крізь пекло таборів військовополонених в Чугуєві, Малинівці, Хоролі, Харкові і Лубнах. У вересні цього ж року фашисти розпочали формувати з військовополонених – Донських і Кубанських козаків охоронно-патрульний батальйон для боротьби з партизанами. Петро не був козаком, але шансом вирватись з полону він скористався, тож записався в козаки.

Командирами 121 батальйону і його рот були есесівці, але також на ці посади були призначені й росіяни. Леонтьєва, як одного з кращих, призначили командиром 2-ї роти. З вересня по жовтень німці навчали козаків тактиці бойових дій з партизанами у польовому таборі поблизу Лубен. А в листопаді їх перекинули у місто Янів, що на Київщині. За цей час Леонтьєв зміг організувати в батальйоні декілька підпільних груп з метою переходу до партизанів. Зрадник виказав Леонтьєва нацистам, його заарештували. Офіцер мав у цьому колективі досить великий авторитет, зіграла роль і його агітаційна робота – у батальйоні розпочався заколот. Вісім есесівців були вбиті. Козаки забрали з собою 7 станкових і 9 ручних кулеметів, 300 гвинтівок, 20 000 набоїв і 110 коней. У повному складі – 280 чоловік, вони розпочали партизанську діяльність. Сталось це у березні 1943 року.

Вороги вислали за ними каральний загін на 30 автомобілях і 5 мотоциклах, який мав на озброєнні міномети й забезпечувався літаком-корегувальником.

Карателі наздогнали козаків 8 березня вже за Дніпром, на території Карпилівського лісництва. Під час жорстокого бою всі есесівці були знищені, загинуло і декілька козаків.

Згодом розвідники козачого батальйону налагодили зв’язок з партизанськими загонами «Перемога» та імені Миколи Щорса. 121 батальйон став Козачим партизанським загоном імені Будьонного, а його командиром – Петро Леонтьєв. Місцем дислокації загону стали Чернігівські ліси.

Жодного дня козаки не сиділи без діла, своєю кров’ю вони змивали ганьбу полону. Ось лише декілька фактів. На початку квітня вони знищили фашистський гарнізон в Комаринську, захоплені 800 тон хліба, який роздали місцевому населенню. Згодом – разом з партизанами загонів імені Щорса і Коцюбинського оточили ворожий гарнізон в Ревуновому Крузі. Під час 12-годинного бою було знищено 160 фашистів.

20 червня 1943 року за вказівкою штабу партизанського руху було створено з’єднання партизанських загонів імені М.Коцюбинського, до складу якого увійшли й козаки. 6 липня Леонтьєв був призначений заступником командира з’єднання, а 10 серпня нагороджений медаллю «Партизан вітчизняної війни» І ступеню, яка вважається однією з найпочесніших для партизанів.

Лише декілька тижнів не дожив Петро Леонтьєв до зустрічі з частинами Червоної армії, він загинув 19 серпня 1943 року під час бойових дій під селом Старо-Морівська Гута Остерського району. Козаки-партизани забезпечували проведення Чернігівсько-Прип’ятської наступальної операції."

http://pivnich.info/vshanuvaly-kozatskoho-komandyra-voroha-natsystiv-petra-leontjeva-foto/

Від дідів до онуків