Спиридон Ілієвич Литвинович нар. 6 грудня 1810 пом. 4 червня 1864

З сайту Родовід

Події

6 грудня 1810 народження: с. Дрищів, сучасне Надрічне (Бережанський район)

народження дитини: ♂ Орест Спиридонович Литвинович [Литвиновичі]

народження дитини: ♀ Ростислава Литвинович (Димінська) [Литвиновичі]

народження дитини: ♀ Зиновія Спиридонівна Литвинович [Литвиновичі]

1835 посвята у духовний сан:

4 червня 1864 смерть: Львів, був похований на Городецькому цвинтарі, 1880 року його рештки разом з рештками іншого митрополита, Григорія Яхимовича, перенесено на Личаківський цвинтар.

Нотатки

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%BD_%28%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%29

Спиридон (Литвинович) Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. На цій сторінці показано нерецензовані зміниНеперевірена версія У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Литвинович. Спиридон Литвинович Спиридон Литвинович Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський, єпископ Кам'янецький 5 травня 1864 — 4 червня 1869 Обрання: 28 вересня 1863 Інтронізація: 5 травня 1864 Церква: Українська Греко-Католицька Церква Попередник: Григорій Яхимович Наступник: Йосиф Сембратович

Народження: 6 грудня 1810 Дрищів Смерть: 4 червня 1869 Львів Батько: священик Ілля Мати: Євгенія Прийняття священичого сану: 19 серпня 1835 Єпископська хіротонія: 17 травня 1857

Спиридо́н Литвин́ович (*6 грудня 1810, Дрищів, сучасне Надрічне (Бережанський район) — †4 червня 1869, Львів) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 5 травня 1864 року — Митрополит Галицький та Архиєпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Засідав у Галицькому сеймі як віриліст (представник духовенства) упродовж 1861–1869 років. Віце-маршалок Галицького сейму, член Державної ради Австрійської імперії, посол і віце-президент Австрійського райхсрату (1861–1864).

Зміст

   1 Короткий життєпис
       1.1 Творчість
   2 Примітки
   3 Джерела
   4 Посилання

Короткий життєпис

Народився у родині священика, пароха Дрищева. Навчався в гімназії у м. Бережани, на богословських факультетах Львівського та Віденського університетів. 1835 р. був висвячений на сан священика (ієрей). Упродовж 1835–1840 років навчався у вищому духовному закладі св. Авґустина у Відні, де здобув науковий ступінь доктора богослов'я. Повернувшись до Львова, став проповідником Собору св. Юра у Львові, пізніше — катехитом гімназії у Чернівцях, а з 1848 р. — парохом церкви св. Варвари у Відні. У 1852 р. призначений почесним крилошанином та першим ректором новозаснованої Центральної духовної греко-католицької семінарії у Відні. 1857 р. висвячений на єпископа-помічника митрополита Михаїла (Левицького);[1] після його смерти митрополита в 1858–1860 рр. — тимчасовий адміністратор Галицької греко-католицької митрополії.

Брав активну участь у суспільно-політичному житті Галичини, відстоював права українського населення краю, підтримував проект її поділу на дві окремі адміністративні одиниці — західну (польську) і східну (українську). Засідав у Галицькому сеймі як віриліст (представник духовенства) упродовж 1861–1869 років. Був віце-маршалком Галицького сейму, членом Державної ради Австрійської імперії, послом і віце-президентом Австрійського райхсрату (1861–1864 рр.), співголовою палати послів (в 1861 р.).[1]

1863 р. змінив на митрополичому престолі Григорія Яхимовича, був іменований Галицьким митрополитом. Рішуче виступав проти спроб вищого польського духовенства підпорядкувати греко-католицького митрополита польському архиєпископові. Великою його заслугою було прийняття в 1863 р. «Конкордії» (з лат. concordia — «згода») з римо-католицькою церквою — угоди, яка стала перешкодою в полонізації Галичини. З 1864 р. — асистент папського престолу; згідно церковної посади — член палати вельмож (панів) Австрійського райхсрату та Галицького сейму.[1] 1866 р. самоусунувся від політики, оскільки «покладав усі свої сподівання на Відень, а Відень за нашими домаганнями не обставав», «українські посли втратили небавом свій політичний провід» (за словами Костя Левицького).

Помер у Львові, був похований на Городецькому цвинтарі, 1880 року його рештки разом з рештками іншого митрополита, Григорія Яхимовича, перенесено на Личаківський цвинтар[2]. Творчість

Був автором патріотичних поезій, зокрема, слів до популярної старогалицької пісні «Руський молодець» («Я щасний руську матір маю»). Примітки

Б.Головин, Б.Пиндус. Литвинович Спиридон Ілліч… С. 368

   І. Крип'якевич. Історичні проходи по Львові.— Львів: Видання товариства «Просвіта», 1932

Джерела

   Б.Головин, Б.Пиндус. Литвинович Спиридон Ілліч / Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c..— С. 368

Посилання

Від дідів до онуків