УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

З сайту Родовід

Гетьманщина (в офіційних документах - Військо Запорізьке,) - історіографічна назва частини козацьких земель на території сучасної України, Росії (Стародуб), Білорусії (Лоев і східна частина Білоруського Полісся) і Придністров'я, на які в різні історичні періоди поширювалася влада гетьмана Війська Запорозького.

Гетьманщина бере свій початок з повстання Хмельницького, що спалахнуло в 1648 році. Спочатку охоплювало як Лівобережну і Правобережну Україну з Придністров'ям, так і Запоріжжя.

У 1654 році Гетьманщина перейшла під протекторат російського царя. З 1663 року Гетьманщина, яка мала в політико-адміністративному відношенні поруч особливих прав у складі Російського царства, була підконтрольна Малоросійському приказу(міністерство). Після підтримки гетьманом Мазепою Карла XII в Північній війні вплив гетьманів значно знизився: за указом царя Петра I в 1709 році до гетьмана Скоропадського був приставлений стольник Андрій Ізмайлов (через рік його змінив інший стольник - Федір Протасов), резиденція гетьмана була затверджена в Глухові, а справи управління землями, зі смертю Скоропадського, з 1722 по 1727 рік повністю перейшли в відомство Малоросійської колегії.

Нескінченні чвари між Степаном Вельяміновим, який очолював Малоросійську колегію, і наказним гетьманом Павлом Полуботком, так і не визнаним на сеймі, привели до того, що в 1726 році в Санкт-Петербурзі було прийнято рішення закрити колегію і відновити Гетьманщину, обравши нового гетьмана. Їм в 1728 році став Данило Апостол, який підтримав в царювання Петра I Василя Кочубея. У царювання Петра II і Анни Іоанівни права гетьмана були істотно розширені: були складені «Рішучі пункти»;запорожцям, які жили в Туреччині, було дозволено повернутися в Росію, що дозволило кошовому Івану Білецькому всупереч забороні з боку Кримського ханства прибути з військом до Білої Церкви і прийняти російську присягу. У гетьманство Данила Апостола запорожці отримали можливість селитися в слобідських селах. По смерті Данила Апостола 1734 року (див. Гайдамацьке повстання) Петербург не поспішав з обранням нового гетьмана, проте дотримувався «Рішучим пунктам», складеним при Апостола. При Ернст Біроне був затверджений указ про Малоросійське правління, яке виконувало функції гетьманської канцелярії протягом 16 років і фактично являло собою другу Малоросійську колегію.

Гетьманщина була відновлена ​​указом імператриці Єлизавети Петрівни, даровавшей землі та титул гетьмана графу Кирилу Розумовському в 1750 році, проте вже в 1764 році указом імператриці Катерини II - звання гетьмана Війська Запорозького було остаточно скасовано: останній гетьман Війська Запорозького граф Кирило Розумовський йому було даровано вищим військовим чином генерал фельдмаршала, а управління Малоросією було доручено графу Петру Румянцеву.

Проте, колишнє адміністративно-територіальний поділ Гетьманщини зберігалося в Росії аж до 1782 року. У 1782 році в ході адміністративної реформи вступило в силу загальне положення про губернії Російської імперії 1781 року, внаслідок чого сотенно-полковий адміністративний устрій було скасовано.