УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

З сайту Родовід

Жорнокльови - село в Драбівському районі.

[ред.] Згадки

Щось подібне трапилось і в селі Безбородьки Драбівського району, де кількатисячний натовп радянських воїнів без жодного пострілу здався у полон і був відправлений до концтабору у селі Жорнокльови.

В сусідніх з Нехайками Жорнокльовах на східній околиці, де був колгоспний двір, окупанти створили концентраційний табір, куди, як повідомляється на сайті сільської школи, за короткий термін зігнали понад 20 тисяч полонених, захоплених в оточенні на Лівобережній Україні. Наводяться спогади колишнього полоненого цього табору Миколи Карповича Турла про жахливі умови перебування в тому таборі: « В Жорнокльовах був один з декількох сотень польових тимчасових концтаборів, розташованих в Полтавській області, після захоплення німцями 665 тисяч полонених (як це повідомляло їхнє командування) в оточеній за Києвом групі рядянських військ. Перші чотирі дні полоненим не давали ні їжі, ні води. В центрі табору з труби зтікали залишки води з водонапірної башти. Хто наближався до труби, того скошувала автоматна черга з сторожової вишки. Полонені з’їли всю траву з-під ніг. Пізніше стали роздавать зерно вареної гречки по ложці кожному, хто підходив до казанів. При цьому били палицями, щоб не захотів підійти до казанів ще раз. Від голоду спухали ноги, лопалась шкіра. Інколи до огорожі допускали жителів села, які шось приносили вмираючим від голоду полоненим. Вони кидали їжу через проволоку і натовп кидався на те, що падало під ноги, давлячи один одного. Німці реготали спостерігаючи за цим. Кожен день в таборі відбувалися масові розстріли. Викликали вийти з строю командирів і відводили їх до місця розстрілу. Євреїв стріляли прямо в строю. Трупи померлих і розстріляних скидали в довгі і глибокі канави-туалети. В жовтні майже щодня приганяли до табору тисячні партії полонених з інших місць».