| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Місце:Малоросія
З сайту Родовід
Малоросія (рос. Малороссия) або Мала Росія, Мала Русь - історична назва частини Старої, Святої, Київської, Володимирової і Феодосієвої Русі (Росії) після появи церковного (і господарського, адміністративного поділу) на дві митрополії - Галицьку (Малої Росії) і Володимиро-Суздальську (Великої Росії). Не всі русини і люди східнохристиянської, руської культури, мови і віри згодились з цим поділом, зберігаючи пам'ять про Отців Печерників (Отців Києва) і Київ як духовну, а отже і культурну, господарську столицю Старої, Святої Русі і про свій народ як народ (старо)руський, народ (свято)руський, народ Феодосія, господарствоутворюючий народ Руського (Російського) господарства зі столицею в Києві дотатарської епохи, залишком і спадкоємцем якого є сучасне Українське господарство, а також в деякій мірі Білоруське, Російське, Молдавське, Угорське, Польське, Литовське, Латвійське, Фінське, Шведське тощо.
[ред.] Згадки
“Духовні персони і діти померлого духовенства відповідно до точного українського (малоросійського) права є шляхетством, тобто за привілеями короля Жигмунта Августа українському (малоросійському) народу 1569 року... Згідно з гетьманськими вольностями, багато разів всемилостиво підтвердженими, для козаків немає іншого звання як тільки шляхетського, під час розправ у судах козакам, як вибірним, так і підпомічникам завжди шляхетська пов'язка одягалася. Бідність честі не губить"
Офіційна, ділова, господарська, книжна назва земель Українського (Гетьманського, Козачого) господарства, Гетьманщини, Держави Війська Запорізького, Наддніпрянського (Подніпровського), господарства, яке розглядало себе як відроджене (Старо)Руське господарство (велике князівство) зі столицею в Києві, його прямим спадкоємцем і з часу Б.М.Хмельницького вважалося напівзалежним (автономним) господарством у складі Руського царства (Російської імперії) аж до його знищення у кінці 18 ст. і утворення на цих землях так званих "малоросійських" або "українських" губерній, які у свою чергу стали основою для проголошення самостійного Українського господарства зі столицею в Києві у столітті 20-му. Частина населення цього господарства, мешканців його земель завше були проти назв "малороси" і "Малоросія" натомість віддаючи перевагу назвам (і самоназвам) русини, козаки, мужики, пани, шляхта, посполиті, християни, православні, благочестиві та ін., в т.ч. українці, що врешті решт призвело до посилення феномену відомого як українство, наслідком чого стало масове прийняття населенням самоназви "українець" і переосмислення староруського і козачого народу, який створив Гетьманщину (Малоросію) народом українським з подальшою пропозицією відновити стару назву Україна, яка вживалась як синонимім Гетьманщини ще в часи Б.М.Хмельницького, що багатомільйонний народ, відомий тоді багатьом як малоросійський массово підтримав у 1917 році, наслідком чого стала поява (відродження) на базі Російського господарства (імперії) і почасти Австрійського окремого, самостійного Українського господарства зі столицею в Києві, а також Радянського союзного господарства, у складі якого воно перебувало до 1990х рр.
