| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Місце:Нехайки
З сайту Родовід
Нехайки - село у Черкаській області Української Республіки. До 1917 року - село у складі Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії.
[ред.] Згадки
Ще під час судової реформи гетьмана Кирила Розумовського у 1763 році Переяславський полк було розділено на два судові повіти – Переяславський та Золотоніський, а у 1766 році було утворено дві фіскальні установи Переяславське та Золотоніське комісарства109. Але нехайківські козаки підлягали сотенній судовій юрисдикції аж до 1782 року, коли було остаточно ліквідовано полково-сотенний устрій і створено за указом російської імператриці Катерини ІІ від 16 вересня 1781 року Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва (1781-1786). За описом Київського намісництва 1781 року року Нехайки ще значаться серед населених пунктів «Переясловского уезда, полку Переясловского, сотни Гельмязовской» (прикметно, що село залишили разом з Чопилками та Горбанями в Переясловському, а не Золотоніському повіті, хоч їхній сотенний центр був географічно ближчим до останнього), а після 1782 року – вже в складі Переяславського повіту Київського намісництва.
У «збільшовичену еру» безліч разів мінялося адміністративне підпорядкування села. Нехайки входили: 1) з 1923 року – до Капустинецької волості Ковалівського району (створений 7.03.1923) Золотоніського округу Полтавської губернії; 2) з 10.06 1925 – до Ковалівського району Прилуцького округу; 3) з 2.09.1930 року – до Ковалівського району; 4) з 3.02. 1931 року – до Драбівського району; 5) з 27.02. 1932 року – до Драбівського району Харківської області; 6) з 25.02. 1935 року – до Бирлівського району (з центром у Ковалівці), а з 31.08.1935 року – знову до Ковалівського району Харківської області; 7) з 22.09.1937 року – до Ковалівського району Полтавської області; 8) з 3.07.1947 року – до Шрамківського району Полтавської області; 9) з 7.01 1654 року – до Драбівського району новоствореної Черкаської області.
В нашем небольшом казачьем селе Нехайки, когдато был большой и очень красивый деревянный храм, но в конце 50-х он был разрушен. По прошествии многих лет в 2003 году по милости Божией и молитвам прихожан был освящен Архиепископом Черкасским и Каневсским Софронием временно оборудованный храм Покрова Пресвятой Богородицы.
