УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.

84.8% Complete

— Join the discussion — The fundraising round — The Rodovid Foundation —

Рід:Іваницькі

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Іваницькі (рос. Иваницкие) в т.ч. Лицарі (Пани, Козаки) гербу Пелня - (рідно)український і козацький, (мало)російський і (старо)руський, литовський і польський, (церковно)слов'янський і християнський рід (роди).

Серед представників шляхтичі Речі Посполитої, реєстрові козаки і реєстрові дворяни Російської імперії, громадяни Української і Російської Республік в т.ч. у складі Радянського Союзу.

[ред.] Згадки

Иваницкие — русско-польский дворянский род, герба Пелня. Предок их Богдан из Иваниц провел в 1341 г. князя Любарта, осажденного поляками во Владимире-Волынском, через неприятельский стан. Михаил Ив. убит под Соковом (1519), а Захар погиб под Варною (1544). Род И. внесен в VI и I части родословной книги Волынской, Киевской, Минской и Подольской губ.

Пов’язана ця згадка з роботою урядової комісії, що розглядала скаргу про стягнення мита власниками деяких сільських маєтків на торгових шляхах Луцького та Володимирського повітів [5, 249]. У цей період село не було великим і належало родині волинських землян Іваницьких. У 1545 році Іваничі належали до Ходора, в 1570 році до Лаврина Іваницького, а в 1583 – до вдови Лаврина Іваницького [7]. Наприкінці 16 століття власник Іванич сплачував податки за 15 домів, 6 городників та вітряний млин. Але менш як за сто років кількість домів зросла майже вдвічі.Подружжя Богушевишів-Іваницьких належало до відомого шляхетського волинського роду, знаного своєю доброчинністю та щедрими вкладами в православні храми. Відомо, що син Іваницьких – Лазар Іваницький – обіймав посаду володимирського міського судді, і зокрема, його ім’я фіксується серед суддів князя Острозького. Онук Лаврентія і син Лазаря – Матвій Іваницький – був володимирським коморником та володимирським міським писарем. Його сестра Федора (в інших джерелах Тереза) стала дружиною власника сусідніх маєтностей шляхтича Григорія Киселя Низкиницького і матір’ю відомого політичного діяча Адама Киселя. Інший син Лаврентія та МотрониІваницьких Гаврило, володимирський підстароста, покровительствував социаністам, як і онуки Матвій, Павло,Товій та невістка Федора Чапличівна були вже не православними, а социаністами. В Іваничах під їхнім патронатом діяла потужна социаністська община.

Павло Іваницький набув відомості як протестантський письменник [1, 123]. Від перших власників – землянського роду Іваницьких, в селі залишилась на околиці Загребелля збудована ними дерев’яна церква, рукописне Євангеліє 17 ст., пам’ятковий хрест з чашею та ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Воїни Бориса Годунова терпіли невдачі . Самозванець відправив до Путивля трьох ченців особисто. Вони знали монаха монастиря в Москві – Гришку Отреп’єва. Їм вручено від царя і священиків грамоти до священнослужителів, жителів міста. В них йшлася мова про винагороду за лжецаря. Ченці були в місті 8 березня 1605року . Грамоти від царя читали місцевим жителям. Самозванець знав про це. Він приказав ченців схопити, привести до монастиря. Польському шляхтичу Іваницькому наказали взяти одяг царя, сісти в крісло його, вислухати ченців. „Впізнаєте ви мене” – спитав Іваницький. „Ми казали людям і тепер повторюємо, що ти не Дмитро, а розбійник і самозванець” – твердили ченці. Їх катували в підземеллі монастиря. Один з них не бажав особисто розмовляти з Лжедмитрієм кажучи про велику таємницю. Він упізнав Отреп’єва став перед ним навколішки і повідомив, що життя царя в небезпеці. Один з ченців має отруту, заховану в чобіт. „Двоє з твоїх шляхтичів, підкуплених Борисом, змішають отруту з ладаном і окурять тебе в храмі”. Все це було у внутрішньому покої монастиря, який зберігся до наших днів. Далі легенда розповідає, що монахи загинули 20 червня 1605 року. Лжедмитрій вступив у Москву.

http://putivl.com.ua/index.php?option=com_smf&Itemid=88888985&topic=430.0

Иваницкие-Василенко - малороссийский дворянский род, происходящий из польского рода Иваницких, герба Пелня. Родоначальником И.-Василенко считается Савва, бывший прилуцким сотником в 1675 г. Род внесен в I, II и III ч. род. кн. Черниговской губернии. В. Л.

http://www.rulex.ru/01090008.htm

Від київських князів: Голуби, Киселі, Курцевичі, Немиричі, Проскури Від «руських» князів: Геевичі-Білоцькі, Головинські, Гуляницькі, Єловицькі, Калусовські, Коїленські, Колоденські, МакаревичіІвашенцевичі, Маницькі «od Łucka», Новосельські, Одинці, Ощовські, Потії, Путяти Від волинських князів: Іваницькі (від Любарта), Лопотовські, Сенюти, Хрінницькі, Ясеницькі Байбузи, Васьковичі, Вороничі, Горайни, Кміти, Свищовські, Солтани, Халецькі