УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Рід:Аксаки

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Аксаки - (старо)руський і (мало)російський, литовський і польський, козачий і український рід (роди) степового, татарського походження.

[ред.] Походження

«Аксак» — воїн, озброєний сокирою

[ред.] Згадки

Аксаки, нітрохи не вагаючись, виводили своє походження від Александра Македонського і Демосфена (незважаючи на те, що за життя ці протопласти не палали любов’ю один до одного). Але вже сучасники вважали, що такі претензії непомірні, а саме слово “аксак” звучить якось по-татарськи. Аксаки охоче з цим згодилися і внесли до списку предків ще й Тамерлана – Тимура Кульгавого, бо “кульгавий”, начебто, по-татарськи “аксак”.

На думку Наталі Яковенко, в книзі якої “Україна аристократична” я це все випорпала, Аксаки “прийняли протекцію великого князя литовського Ольгерда разом з опальним династом Золотої Орди Мансур-Кіятом Мамайовичем після поразки Мамая в Куликовській битві”. Мамайовичі – то і є пізніші Глинські. А Аксаки згодом поділилися, якась їх частина вимандрувала до Московського князівства, пізніше підправила прізвище на Аксакових – і в 19 столітті один з членів роду прославився тим, що написав на мотив “Красуні й чудовиська” казку, яку назвав “Аленьким цветочком”, а його син придумав концепцію слов’янофільства.

Натомість “наші” Аксаки послужили князю Ольгерду і дістали невелику земельну вислугу на Поліссі. В 1515 році в документах згадується Федір Аксак, схоже, що він був не тільки першим “документальним” Аксаком, але й представником першого християнського покоління роду: йому навіть нікого було вписати в дуже престижний Пом’яник Києво-Печерського монастиря через відсутність предків-християн. Дальша історія роду досить типова для литовської епохи. У Федора було два сини: Григорій і Мартин. Згідно із законами князівства, маєток поділу не підлягав. Тому батьківський спадок дістався старшому, Григорію, а менший, Мартин, вирушив робити кар’єру до столиці – Вільні. Там він здобув протектора в особі канцлера Миколая Радзивілла (брата романтичної королеви Барбари). Тим часом Григорій Аксак помер, Мартин повернувся додому, відсудив спадок від братової Овдотеї, а племінники. якщо вони були, невідь-де поділися.

http://tin-tina.livejournal.com/42445.html

Аксак, Аксаковы: Иван Федорович Аксак Вельяминов, родоначальник фамилии Аксаковых, жил в середине ХV в.,. ему принадлежало село Аксаково на р. Клязьме Московского уезда; кн. Дмитрий Григорьевич Аксак Морткин [см. Мортка], 1600 г. Летописи так объясняют прозвище хана Темир Аксака – Железного хромца: "Темир бо зовется хромой, половецким языком"* [см. Батуш, Любим, низенький, Темир]

http://rodstvo.ru/rus/01.htm

"Відомий дослідник місцевої старовини XIX ст. М.Александрович зазначає, що Бобрик, разом з Богданівкою і Руднею, заснував шляхтич Ян Аксак на спірній території – тоді, коли між ним і секретарем польського короля Захарієм Яловицьким (Єловицьким, Язловецьким) тривав судовий процес за території між Дніпром, Десною і Трубежем. Про цю судову тяганину буде сказано нижче, але зазначимо, що вона почалася з 1613 р. і продовжувалася після сметрі Яна Аксака з його нащадками аж до середини ХVІІ ст. Український історик першої половини XX ст. Іван Мандзюк каже: «Документи ХVІ-ХVІІ ст. згадують, що Богданівку, Бобрик, Рудню і сам Гоголів заснував XVI ст. Ян Аксак на спірній території».6 Це фактично повторює дані М. Александровича про час виникнення села"

Дмитрій Григорович Аксак - нащадок Гедиміна і князів Більських.

Аксаки́ — українські шляхтичі, які займали високі урядові посади в Київ. та Волин. воєводствах 16—17 ст.: 1) Казімір — скарбник київський; 2) Марко — войський київський; 3) Михайло — підстолій київський, був одним з керівників шляхетського ополчення Київського воєводства, сформованого для придушення селянсько-козацького повстання; 4) Стефан — суддя земський київський; 5) Ян — стольник київський, посол до сейму 1654; 6) Степан — остерський староста, власник Остра і великих зем. маєтків на Остерщині. Останній виступав проти козаків і міщан, які відстоювали свої права. Він вороже ставився до сел.-козацького повстання (1637), яке очолили Мурко і Носко, і до визвольної війни 1648—54. Боячись народного гніву, втік з України.

У 1613 році польський король Сигізмунд ІІ віддав землі Аксаків своєму секретарю Захарію Яловицькому. Проте Аксаки не зважали на королівські декрети і не дозволили Яловицькому зайняти ці землі. Між Аксаками і Яловицькими починається довге протистояння. Щоб утихомирити войовничих Аксаків король призначає Стефана Аксака остерським старостою, що авто- матично закріпило за ним ці землі. У цей час значно зростають повинності селян, Не в найкращому становищі опинилися і бояри, в яких шляхта, підтриму- вана владою, поступово відбирає їхні землі. Після смерті Стефана Аксака бо- ротьба за броварські землі точиться вже всередині роду: його племінник Ян за- хопив Гоголів, Світильню, Богданівку, Красилівку, Бобрик, Рожівку, Плоске, Ру- санів і Рудню, вдова Стефана Катерина відібрала у Габріеля Аксака Димерку.