УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Рід:Барабаші

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Барабаші - український і російський, руський і козачий рід (роди).

[ред.] Згадки

бар - киргиз. "иметь", "богатий", бара - киргиз. "часть", "кусок" + баш тюрк. "голова". Прізвище Барабаш згадано в реєстрах Запоріжського Війска 1581 р.,1649 р., та 1756 р. А також у багатьох компутах козацьких,козак Барабашенко згаданий в списках Полтавського полку 1752 р.

Барабаш могли бути як как тюрського,слов'янського так і еврейського походження.

Слов'янське прізвище Барабаш походить від чоловічого імени Барабаш.

Село Козлів (Козинці). У реєстрі запорозьких гетьманів під 1617 р. зафіксований Дмитро Богданович Барабаш. Його синові Семену довелося прожити тяжкі часи першої половини XVII ст., а онук - Гнат Семенович - став значним військовим товаришем (1651) у роки Визвольної війни. Лаврентій Гнатович Барабаш очолив 2-у полкову Переяславську сотню. Сини Лавріна Тиміш, Яким і Василь (який був і сотенним отаманом) дали значні розгалуження роду, нащадки якого проживали в Козлові, Гайшині та інших населених пунктах полку. Можний козак (?-1726-1731-?) Яцько Барабаш став отаманом курінним сіл Корніївки й Паришкова (1736). У с. Корніївці виборний козак Іван Барабаш став комісаром вівчарних заводів (1736), у 1741 р. з ним проживали брат - козак-підпомічник (теж Іван) і сини Григорій, Андрій, Петро й Микита. Трохим Іванович Барабаш, який народився в 1719 p., спо¬чатку був писарем сотенним у Березані (?-1741-1744-?), а по¬тім - баришівським сотенним писарем з 1746 по 1761 р. Мав доньку Параску (1752) і сина Марка (1754).

http://forum.vgd.ru/293/25227/

Тільки з родини Івана Степановича Барабаша, 1871 р.н., до міста Мончегорська тієї ж Мурманської області було вислано 7 осіб: його самого, а також його дітей, невістку та онуків: Дмитра Івановича, 1904 р.н., Захара Івановича, 1912 р.н. Марію Трохимівну, 1911 р.н., Олексія Івановича, 1914 р.н., Ганну Дмитрівну, 1931 р.н., Анатолія Дмитровича, 1934 р.н. Проте й тут радянська влада не залишала їх у спокої. Свідченням цьому є доля Олексія Івановича Барабаша, який працював у Мончегорську шофером-електриком на комбінаті "Сєвєронікель", а 5 серпня 1942 року був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній агітації. 28 квітня 1943 року Особливою Нарадою при НКВС СРСР О.І. Слинько був засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Реабілітований 27 квітня 1989 року прокуратурою Мурманської області.