Рід:Деркачі

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Перейти до: навігація, пошук

Деркачі (Деркачинські, Деркачови) або Лицарі Деркачі - (старо)руський і (мало)російський, козачий і український рід (роди).

[ред.] Походження прізвища

1. Дерка́ч, -а, ч. Невеликий перелітний птах із жовтувато-бурим оперенням, який відзначається характерним скрипучим криком. Назва птаха; походить від звуконаслідувального слова дер, що імітує звук птаха (пор. деркати). , Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — С. 40.

2. Дерка́ч, також відоме як Вертушка - народний шумовий інструмент, звук видобувається засобом обертанням. [1]

3. Дерка́ч, -а, ч. 1. Стертий віник. 2. перен. Про щось обсмикане, обірване. [2]

Острословы отмечали в человеке всё, даже его физические недостатки становились предметом обозначения. Так появились Спичка, Рябый, Косолап и в нашей станице есть люди с фамилиями Левша, Плешивый, Дубонос. Некоторых сравнивали с животными и птицами: Хохлач, Деркач (дрозд), Карась, Шпак.

http://www.school7ustlab.narod.ru/NOU/familii.htm

Семен Половець був полковником білоцерківським у 16531654 рр. і цьому мало передувати сотництво однієї з білоцерківських сотень. Брав участь в підписанні Переяславської угоди в січні 1654 р. Там з ним, очевидно, був Тиміш Деркач, який змінив його на сотництві.

http://histua.com/ru/kozacka-elita-getmanshini/kozacka-starshina-armii-bogdana-xmelnickogo-1648%E2%80%931657-rr/personalnij-sklad-starshinskogo-korpusu-korinnix-kozackix-polkiv

Омельницькою сотнею правили Григорій Деркач, Кіндрат Фостенко, Трохим Авраменко.

http://histua.com/kozacka-elita-getmanshini/kozacko-starshinski-rodi-v-umovax-likvidacii-kozackoi-derjavi-1708

В середине XVII століття представники основних старшинських родин південних сотень Переяславського полку - Деркачів, Кулагів, Шабельників, Гладких, Прохоровичів, Джулаїв, Следзинських, Черушинських, Леонтовичів, Платковських, Третяків, Черкаських були відомі в більшості правобережних корінних козацьких полках.

На початку XVIII століття із правобережних полків на території Золотоніської і Кропивенської сотень розміщується полк Самуся (Ковбаси, Тонконога, Гайворонського - І компанійський). В результаті старшина поповнилася родинами - вихідцями із компанійців: Гайворонських, Неверовських, Товбичів, Терлецьких, Мелесів, Базилевичів.