УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Рід:Кандиби

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Кандиби — український старшинський рід у Правобережній Україні, з початку 60-х років 17 століття — на Полтавщині. Давнє українське слово «кандиба» використовувалося в значенні «кінь рослий, але незграбний» (за Маричевським). Уже з ХVI ст. на Правобережній Україні відомі Кандиби — представники українського старшинського роду Кандиб. Зокрема, у джерелах не раз згадується писар Станіслав Кандиба з Володимира-Волинського, який хоч і походив з роду Прокшичів, але прозивався Кандибою (за В. Модзалевським). У часи Руїни у ХVII ст. частина Кандиб переселилася на Слобожанщину, зокрема Конотопщину.

Так, Федір Кандиба у 1669–1672 рр. був полковником Корсунським, а з 1682 — сотником Конотопським. Згодом, у 1698–1700 рр. він відомий як Ніжинський полковий обозний.

Його син Андрій Кандиба (помер у 1730 р.) протягом 1698–1707 рр. був сотником Конотопським та в 1708–1709 рр. Корсунським полковником. Брав участь у виступі гетьмана Івана Мазепи, за що протягом 1710–1715 рр. був інтернований у Москві. Згодом Андрій Кандиба — генеральний суддя (1729 р.). Герби роду Кандиб включені до «Малоросійського гербовника» В. Лукомського та В. Модзалевського.

Іван Андрійович Кандиба - титулярний совітник і конотопський діяч, праправнук Корсунського полковника, був одружений з Олімпіядою Петрівною NN (прізвища її Модзалевський не подає), що народилася коло 1786 р. і в 1822 році володіла маєтком у с. Верхосулці Лебединського повіту (52 душі), який потім дістався її дітям Кандибам, можливо Григорію Івановичу Кандибі, народженому 1806 року, В «Реєстрі...» 1649 р. Полтавського полку згадується Демко Кандиба.

Нащадки Кандиби, які були вписані до Родословної книги Харківської губернії, зокрема Іван Лукиліянович Кандиба і Григорій Андрійович Кандиба, род. 1803 р., з дворян Сумського повіту

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь) (1878–1944)

Олег Олександрович Кандиба (Олег Ольжич)