УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

З сайту Родовід

Сотник — носій владних повноважень, у різний час — різних категорій (найчастіше у війську).

У Гетьманщині та Слобідщині у XVII—XVIII століттях існувала посада «сотник» — особа, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю — сотню.

З XVI століття повстає нова формація козацького війська на службі Речі Посполитої - реєстрове козацтво, зорганізоване вже у правильні підрозділи (з 1625 полки). Сотники очолювали підрозділи «сотні». За зразком реєстрового козацтва, стали формуватися й загони нереєстрового.

Згідно Ординації Війська Запорізького 1638 року, посада сотника в реєстровому козацькому війську була найвищою посадою претендентів на яку обирали самі козаки, на всі вищі посади призначення відбувалися урядом.

Також посада сотника була присутня у Чугуївському козацтві (1638–1641 роки) яке склалося на території Слобожанщини до утворення Слобідських козацьких полків.

Со́тник — особа, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю — сотню у Гетьманщині у Слобідській Україні в другій половині XVII—XVIII ст. Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-57 — виборна посада: обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. З 1687 р. призначав полковник або гетьман, у 1734-50 — Генеральна військова канцелярія; у Слобідській Україні — царським урядом або місцевою московською адміністрацією. Після скасування гетьманства в 1764 р. призначав президент Малоросійської колегії. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. С. очолював сотенну старшину, до якої входили сотенний отаман (городовий), сотенний писар, сотенний осавул, сотенний хорунжий. Як голова сотенного суду, сотник розглядав цивільні й незначні кримінальні справи.

На час відсутності сотника, тобто виконуючим обов'язки сотника, призначали наказного сотника (тобто, тимчасового).