Всеволод Зиновійович Нестайко нар. 30 січня 1930 пом. 16 серпня 2014

З сайту Родовід

Події

30 січня 1930 народження: Бердичів, Житомирська область, УРСР, СРСР

народження дитини: ♀ Олена Всеволодівна Нестайко (Максименко) [Нестайки]

шлюб: ♀ Світлана Пилипівна ? (Нестайко) [?]

16 серпня 2014 смерть: Київ, Україна

Нотатки

Всеволод Зіновійович Нестайко (30 січня 1930, Бердичів) — український дитячий письменник. Для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій.

Батько В. Нестайка під час 1-ї світової війни був «січовим стрільцем» в австрійській армії. Заарештований в 1933 році радянською владою, загинув у таборах. Закінчив Всеволод Нестайко у 1952 р. філологічний факультет Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», видавництвах «Молодь», «Веселка».

За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісній школі» Всеволод Нестайко був удостоений у 1982 р. премії ім. Лесі Українки. Твори В.Нестайко перекладені на багато мов світу, в тому числі на російську, за його повістями та оповіданнями поставлені фільми «Одиниця з обманом», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».

Його трилогія «Тореадори із Васюківки» внесена до Почесного списку ім. Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей.

Згадки

Всеволод Нестайко: «Бог дав мені гумор, і я тримаюся за цей гумор…»

• http://rozmova.wordpress.com/2012/03/24/всеволод-нестайко-бог-дав-мені-гумор/

Всеволод Нестайко: «Мій гумор – від діда-священика і діда-кріпака»:

– Я направду все це відчуваю і своє єднання із предками з роками осмислюю значно глибше, ніж у молодості. ... То ось що я хочу сказати. У роду мого батька були священики. Зокрема мій дід, отець Діонізій Нестайко, служив деканом кількох парафій на Тернопільщині, парохом церкви Святого Миколая у місті Бучачі. Він багато уваги приділяв вихованню молоді. Це, мабуть, від нього у мене постійний інтерес до всіляких морально-етичних проблем, пов’язаних з дитинством та юнацтвом… А от дід по материній лінії – Іван Довганюк – походив з селян-кріпаків Житомирщини, був успішним будівельником, усе вмів робити. І вельми дотепним чоловіком був! Саме від нього, вважаю, я успадкував отой талант до гумору, що його використовую у весело-сміховій стихії своїх книжок. Тому, звісно, предки допомагають…

• http://h.ua/story/345587/#ixzz3AeNKWFrI

З інтерв'ю:

Генетично в мене багато що закладено — ну, по–перше, я з попівського роду, і мій дід по батьковій лінії — отець Дионізій — був деканом у Бучачі Тернопільської області, у нього було кілька приходів. Мій батько був Зіновій (Дионізійович) Денисович. Ну а моя мама Марія Іванівна Довганюк — з селян, отже, в мені й козацька кров є по Нестайковій лінії, і селянська. А почуття гумору, мабуть, від діда по материній лінії — був досить дотепний.

— Ви його пам’ятаєте?

— Я не можу його пам’ятати, бо він помер у 1921 році від тифу, а я в 1930–му народився. Тільки мама розказувала й тітка, що він був дуже дотепний і його любили та цінували за це.

• http://www.artvertep.dp.ua/print?cont=10287

+ + +

Упокой, Боже, Всеволода і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

[ред.] Джерела

1. ↑ Г. Мірошниченко, Юнармія, Мал. А. Базилевич, вид. Веселка 1988 -

Від дідів до онуків